сторож

Значення в інших словниках

1. сторож — (той, хто оберігає щось) охоронець, вартівник, доглядач, книжн. хранитель. Словник синонімів Полюги
2. сторож — сто́рож іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
3. сторож — Вартівник, вартівниченько (нар. пісня), вартівничок, вартовий, вартовик, вартовничий, доглядач і доглядач, дозорець, дозорний, караульний, лановий (іст. Словник синонімів Вусика
4. сторож — Вартівник, вартовий, чатовий, див. страж Словник чужослів Павло Штепа
5. сторож — СТО́РОЖ, а, ч. Особа, яка охороняє кого-, що-небудь. Такий сторож з вовка при вівцях, як з кози при капусті (прислів'я); Десь далеко стукає калатало нічного сторожа (М. Коцюбинський); Тимко, гімназіальний сторож, востаннє обійшов усі приміщення (Я. Словник української мови у 20 томах
6. сторож — -а, ч. Особа, яка охороняє кого-, що-небудь. || Про сторожову тварину. || чого. Той, хто захищає, оберігає що-небудь, пильно стежить за недоторканністю чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. сторож — ВАРТОВИ́Й ім. (той, хто стоїть на варті, охороняючи кого-, що-небудь), ВАРТІВНИ́К, ЧАТОВИ́Й, КАРАУ́ЛЬНИЙ розм., СТРАЖ заст., ВАРТІВНИ́ЧИЙ заст., ВАРТОВИ́К заст., СТІЙКОВИ́Й заст., СТІ́ЙЧИК заст., ШЕ́ЛЬВАХ діал., заст. Словник синонімів української мови
8. сторож — Сто́рож, -жа, -жеві, -жем, -рожу! сторожі́, -жі́в, -жа́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. сторож — СТО́РОЖ, а, ч. Особа, яка охороняє кого-, що-небудь. Такий сторож з вовка при вівцях, як з кози при капусті (Укр.. присл.., 1963, 148); Десь далеко стукає калатало нічного сторожа (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
10. сторож — Сторож, -жа м. 1) Сторожъ. Бачили сторожа, стеріг пшеницю. Грин. І. 1С9. 2) При выдалбливаніи лодки (дуба) изъ цѣльной колоды — для того, чтобы рабочій зналъ, когда стѣнки сдѣлались достаточно тонки, просверливаютъ изрѣдка снаружи... Словник української мови Грінченка