сторож
СТО́РОЖ, а, ч. Особа, яка охороняє кого-, що-небудь.
Такий сторож з вовка при вівцях, як з кози при капусті (Укр.. присл.., 1963, 148);
Десь далеко стукає калатало нічного сторожа (Коцюб., І, 1955, 415);
Тимко, гімназіальний сторож, востаннє обійшов усі приміщення (Кач., II, 1958, 33);
*У порівн. Два муровані білі шпичасті стовпи.. стояли неначе два сторожі по обидва боки брами (Н.-Лев., VII, 1966, 10);
Виросла могила, А над нею орел чорний Сторожем літає (Шевч., I, 1963, 48);
// Про сторожову тварину.
Був на господі у них.. гусак, що за сторожа правив (Зеров, Вибр., 1966, 327);
— Ти диви, і вовкодави Плачинди тут! — пізнав вірних сторожів дукача цибатий Василь Гайовий (Стельмах, І, 1962, 66);
// чого. Той, хто захищає, оберігає що-небудь, пильно стежить за недоторканністю чогось; страж.
При наближенню [наближенні] сторожа публічної безпеки люди розступилися (Фр., IV, 1950, 304).
Значення в інших словниках
- сторож — (той, хто оберігає щось) охоронець, вартівник, доглядач, книжн. хранитель. Словник синонімів Полюги
- сторож — сто́рож іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- сторож — Вартівник, як ім. вартовий, ур. страж, неґ. цербер; (в тюрмі) Г. наглядач, охоронець, р. дозорець. Словник синонімів Караванського
- сторож — Вартівник, вартівниченько (нар. пісня), вартівничок, вартовий, вартовик, вартовничий, доглядач і доглядач, дозорець, дозорний, караульний, лановий (іст. Словник синонімів Вусика
- сторож — Вартівник, вартовий, чатовий, див. страж Словник чужослів Павло Штепа
- сторож — СТО́РОЖ, а, ч. Особа, яка охороняє кого-, що-небудь. Такий сторож з вовка при вівцях, як з кози при капусті (прислів'я); Десь далеко стукає калатало нічного сторожа (М. Коцюбинський); Тимко, гімназіальний сторож, востаннє обійшов усі приміщення (Я. Словник української мови у 20 томах
- сторож — -а, ч. Особа, яка охороняє кого-, що-небудь. || Про сторожову тварину. || чого. Той, хто захищає, оберігає що-небудь, пильно стежить за недоторканністю чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сторож — ВАРТОВИ́Й ім. (той, хто стоїть на варті, охороняючи кого-, що-небудь), ВАРТІВНИ́К, ЧАТОВИ́Й, КАРАУ́ЛЬНИЙ розм., СТРАЖ заст., ВАРТІВНИ́ЧИЙ заст., ВАРТОВИ́К заст., СТІЙКОВИ́Й заст., СТІ́ЙЧИК заст., ШЕ́ЛЬВАХ діал., заст. Словник синонімів української мови
- сторож — Сто́рож, -жа, -жеві, -жем, -рожу! сторожі́, -жі́в, -жа́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сторож — Сторож, -жа м. 1) Сторожъ. Бачили сторожа, стеріг пшеницю. Грин. І. 1С9. 2) При выдалбливаніи лодки (дуба) изъ цѣльной колоды — для того, чтобы рабочій зналъ, когда стѣнки сдѣлались достаточно тонки, просверливаютъ изрѣдка снаружи... Словник української мови Грінченка