стрим

Значення в інших словниках

1. стрим — стрим іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
2. стрим — СТРИМ, у, ч., розм. Те саме, що стри́мування. Бурним хвилям світлого стремління хто знайти зуміє стрим? (Уляна Кравченко); В сліз – ні совісті, ні стриму, мов таке їм на роду: капають собі на риму, наче дощ на резеду (П. Тичина). Словник української мови у 20 томах
3. стрим — -у, ч., розм. Те саме, що стримування. Без стриму — не стримуючись, нестримно. Дати стрим кому, чому — а) зупинити, стримати кого-, що-небудь; б) перешкодити бурхливому перебігові чого-небудь. Нема стриму кому, чому — не можна стримати кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стрим — СТРИМ, у, ч., розм. Те саме, що стри́мування. Бурним хвилям світлого стремління хто знайти зуміє стрим? (У. Кравч., Вибр., 1958, 88); В сліз — ні совісті, ні стриму, мов таке їм на роду: капають собі на риму, наче дощ на резеду (Тич., II, 1957, 168). Словник української мови в 11 томах
5. стрим — Стрим, -му м. Удержъ. см. упин. Нема стриму вдовиному сину. н. п. Словник української мови Грінченка