стрим
СТРИМ, у, ч., розм.
Те саме, що стри́мування.
Бурним хвилям світлого стремління хто знайти зуміє стрим? (Уляна Кравченко);
В сліз – ні совісті, ні стриму, мов таке їм на роду: капають собі на риму, наче дощ на резеду (П. Тичина).
(1) Без стри́му – не стримуючись, нестримно.
Він відняв ножиці, дав запотиличника, дочка огризнулася: – А чого ж вони дражняться! – і розплакалась без стриму (О. Гончар);
Да́ти / пода́ти стрим див. дава́ти;
Не зна́ти стри́му див. зна́ти;
Нема́ стри́му див. нема́.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стрим — стрим іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- стрим — ФР. спин, упин <н. без стриму>; (дія) стримування. Словник синонімів Караванського
- стрим — -у, ч., розм. Те саме, що стримування. Без стриму — не стримуючись, нестримно. Дати стрим кому, чому — а) зупинити, стримати кого-, що-небудь; б) перешкодити бурхливому перебігові чого-небудь. Нема стриму кому, чому — не можна стримати кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стрим — СТРИМ, у, ч., розм. Те саме, що стри́мування. Бурним хвилям світлого стремління хто знайти зуміє стрим? (У. Кравч., Вибр., 1958, 88); В сліз — ні совісті, ні стриму, мов таке їм на роду: капають собі на риму, наче дощ на резеду (Тич., II, 1957, 168). Словник української мови в 11 томах
- стрим — Стрим, -му м. Удержъ. см. упин. Нема стриму вдовиному сину. н. п. Словник української мови Грінченка