уроджений

Значення в інших словниках

1. уроджений — уро́джений 1 дієприкметник уро́джений 2 прикметник Орфографічний словник української мови
2. уроджений — [ўроджеинией] = вроджений м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
3. уроджений — УРО́ДЖЕНИЙ (ВРО́ДЖЕНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. до уроди́ти. Уроджений у 1856 р. в Нагуєвичах, Дрогобицького повіту, ходив я протягом двох років до сільської школи в Ясениці Сільній (І. Словник української мови у 20 томах
4. уроджений — (вроджений), -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до уродити. || тільки ж. Уживається при називанні дівочого прізвища заміжньої жінки. 2》 Властивий кому-небудь від народження; природжений. || Який володіє природним даром в якій-небудь галузі. Уроджений рефлекс. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. уроджений — ПРИРО́ДЖЕНИЙ (властивий від народження), УРО́ДЖЕНИЙ (ВРОДЖЕНИЙ), ПРИРО́ДНИЙ, УСПАДКО́ВАНИЙ, ПРИРОЖДЕ́ННИЙ заст. Краще з наперсток розуму природженого, ніж цебер приученого (прислів'я); З натури Неля була несміливою. Словник синонімів української мови
6. уроджений — Уро́джений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. уроджений — УРО́ДЖЕНИЙ (ВРО́ДЖЕНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до уроди́ти. Уроджений у 1856 р. в Нагуєвичах, Дрогобицького повіту, ходив я протягом двох років до сільської школи в Ясениці Сільній (Фр. Словник української мови в 11 томах