харчувати

Значення в інших словниках

1. харчувати — харчува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. харчувати — ХАРЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. кого. Давати кому-небудь їжу; годувати. Уже ж се мусить всякий знати, Що військо треба харчовати [харчувати] (І. Котляревський); Посесор так харчував бурлак, що в великий піст в його казармах почався помірок (І. Словник української мови у 20 томах
3. харчувати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех. Давати кому-небудь їжу; годувати. 2》 перех. Утримувати кого-небудь. 3》 перех., перен., розм. Бути джерелом засобів до існування; годувати. 4》 перех., рідко. Забезпечувати живі організми поживними речовинами, водою і т. ін.; живити. 5》 неперех., діал. Їсти. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. харчувати — ГОДУВА́ТИ (забезпечувати кого-небудь їжею), ПРОГОДО́ВУВАТИ, ХАРЧУВА́ТИ, ПРОХАРЧО́ВУВАТИ, ЖИВИ́ТИ розм., ХАРЧИ́ТИ розм. рідше, КОНТЕНТУВА́ТИ заст., СТРАВУВА́ТИ діал.; СТОЛУВА́ТИ розм. (за плату). — Док.: прогодува́ти, прохарчува́ти, прохарчи́ти. Словник синонімів української мови
5. харчувати — ХАРЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. перех. Давати кому-небудь їжу; годувати. Уже ж се мусить всякий знати, Що військо треба харчовати [харчувати] (Котл., І, 1952, 192); Як вони молотили в о. Артемія жито, то наймички погано їх харчували (II.-Лев. Словник української мови в 11 томах
6. харчувати — Харчувати, -чую, -єш гл. 1) Кормить, давать столъ, прокармливать. Уже се мусить всякий знати, що військо треба харчувати. Котл. Ен. IV. 63, А що ти візьмеш? — А що дасте. Аби харчували. Грин. ІІ. 116. 2) харчуйте здорові! Хлѣбъ да соль! Харчуйте здорові! — Дякувать, просимо і вас. Шух. І. 140. Словник української мови Грінченка