1. Словник української мови у 20 томах

харчувати

ХАРЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. кого. Давати кому-небудь їжу; годувати.

Уже ж се мусить всякий знати, Що військо треба харчовати [харчувати] (І. Котляревський);

Посесор так харчував бурлак, що в великий піст в його казармах почався помірок (І. Нечуй-Левицький).

2. кого. Утримувати кого-небудь.

Пасічникуванням заробляв [дід] собі хліб та харчував свою бабу й приймачку (І. Нечуй-Левицький).

3. кого, перен., розм. Бути джерелом засобів до існування; годувати.

4. кого, що, рідко. Забезпечувати живі організми поживними речовинами, водою і т. ін.; живити.

Кров тече від серця артеріями і розносить по всьому організму життєдайні й життєтворчі речовини, харчує весь організм (Ю. Смолич).

5. діал. Їсти.

– Я не маю часу, я не маю часу. Бійтеся бога, люди добрі! Ви вже харчували, а у мене ще й дрібки у роті не було (Г. Хоткевич);

Майстер скінчив свою роботу і харчував коло стола (Марко Черемшина).

(1) Харчу́йте здоро́ві – побажання доброго апетиту.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. харчувати — харчува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. харчувати — ГОДУВАТИ, кормити й поїти; (організм) живити; П. (кого) утримувати. Словник синонімів Караванського
  3. харчувати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех. Давати кому-небудь їжу; годувати. 2》 перех. Утримувати кого-небудь. 3》 перех., перен., розм. Бути джерелом засобів до існування; годувати. 4》 перех., рідко. Забезпечувати живі організми поживними речовинами, водою і т. ін.; живити. 5》 неперех., діал. Їсти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. харчувати — ГОДУВА́ТИ (забезпечувати кого-небудь їжею), ПРОГОДО́ВУВАТИ, ХАРЧУВА́ТИ, ПРОХАРЧО́ВУВАТИ, ЖИВИ́ТИ розм., ХАРЧИ́ТИ розм. рідше, КОНТЕНТУВА́ТИ заст., СТРАВУВА́ТИ діал.; СТОЛУВА́ТИ розм. (за плату). — Док.: прогодува́ти, прохарчува́ти, прохарчи́ти. Словник синонімів української мови
  5. харчувати — ХАРЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. перех. Давати кому-небудь їжу; годувати. Уже ж се мусить всякий знати, Що військо треба харчовати [харчувати] (Котл., І, 1952, 192); Як вони молотили в о. Артемія жито, то наймички погано їх харчували (II.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. харчувати — Харчувати, -чую, -єш гл. 1) Кормить, давать столъ, прокармливать. Уже се мусить всякий знати, що військо треба харчувати. Котл. Ен. IV. 63, А що ти візьмеш? — А що дасте. Аби харчували. Грин. ІІ. 116. 2) харчуйте здорові! Хлѣбъ да соль! Харчуйте здорові! — Дякувать, просимо і вас. Шух. І. 140. Словник української мови Грінченка