хвилинний

Значення в інших словниках

1. хвилинний — хвили́нний прикметник Орфографічний словник української мови
2. хвилинний — [хвиелин:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
3. хвилинний — ХВИЛИ́ННИЙ, а, е. Прикм. до хвили́на. 1550 року появляється хвилинна, а 1760 – секундна стрілка (з наук. літ.); // Який триває: хвилину, близько хвили́ни. – Так ось що, хлопці, – після хвилинного роздуму сказав Грицько. – Ідіть собі та й не оглядайтесь. Словник української мови у 20 томах
4. хвилинний — -а, -е. Прикм. до хвилина. || Який триває хвилину, близько хвилини. || перен. Короткочасний, скороминущий. || у знач. ім. хвилинне, -ного, с. Те, що швидко минає, не лишаючи сліду; короткочасне, скороминуще. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хвилинний — НЕДОВГОВІ́ЧНИЙ (який не може існувати, жити, діяти протягом тривалого часу); МИНУ́ЩИЙ, СКОРОМИНУ́ЩИЙ (СКОРОМИНУ́ЧИЙ) підсил., ШВИДКОМИНУ́ЧИЙ підсил., ШВИДКОПЛИ́ННИЙ підсил., перев. поет., БИСТРОПЛИ́ННИЙ підсил. поет., МИТТЄ́ВИЙ (МИТТЬОВИ́Й рідше) підсил. Словник синонімів української мови
6. хвилинний — Хвили́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. хвилинний — ХВИЛИ́ННИЙ, а, е. Прикм. до хвили́на. 1550 року появляється хвилинна, а 1760 — секундна стрілка (Знання.., 3, 1974, 6); // Який триває: хвилину, близько хвили́ни. — Так ось що, хлопці,— після хвилинного роздуму сказав Грицько. Словник української мови в 11 томах