ціляти

Значення в інших словниках

1. ціляти — див. цілитися Словник синонімів Вусика
2. ціляти — ціля́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
3. ціляти — ЦІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. Те саме, що ці́лити. [Іван:] Дивлюсь, турчин із-за куща ціляє прямо в мене (М. Кропивницький); Вова, зацікавившись якоюсь пташкою і вирячивши оченята, увесь скулився, наче готувався плигнути, ціляв у неї камінцями (М. Словник української мови у 20 томах
4. ціляти — -яю, -яєш, недок., розм. Те саме, що цілити. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ціляти — ЦІ́ЛИТИ (мати на увазі, на меті когось, щось), МІ́ТИТИ, ЦІЛЯ́ТИ розм. Ця розмова безпосередньо цілила вже в особу виконроба товариша Красулі (О. Гончар); — Що, в чисту науку мітиш? — роздратовано спитав він. Словник синонімів української мови
6. ціляти — Ціля́ти, -ля́ю, -ля́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. ціляти — ЦІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. Те саме, що ці́лити. [Іван:] Дивлюсь, турчин із-за куща ціляє прямо в мене (Кроп., І, 1958, 111); Вова, зацікавившись якоюсь пташкою і вирячивши оченята, увесь скулився, наче готувався плигнути... Словник української мови в 11 томах
8. ціляти — Ціляти, -ляю, -єш гл. 1) Цѣлить. Ось нап'яв безбожний лука, стрілку накладає, праведного в саме серце з захисту ціляє. К. Псал. 23. Буду таки цілять, — чи не вцілю? Тоді руки трусились! Грин. ІІІ. 449. 2) Улучать время. Словник української мови Грінченка