ціляти
ЦІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. Те саме, що ці́лити.
[Іван:] Дивлюсь, турчин із-за куща ціляє прямо в мене (Кроп., І, 1958, 111);
Вова, зацікавившись якоюсь пташкою і вирячивши оченята, увесь скулився, наче готувався плигнути, ціляв у неї камінцями (Трубл., І, 1955, 102);
— Як почнуть артпідготовку — кожна батарея знає, по якому [доту] їй ціляти (Гончар, III, 1959, 33);
— Як був собі чоловік Трандита, та була в його сіра мужицька свита..— Ха-ха-ха! — зареготався дехто, зрозумівши, куди це Васюта ціляє (Гр., II, 1963, 470);
— Голос — це моя ахіллесова п’ята, Анно, найвразливіше місце в моєму самолюбстві, в яке вільно кожному ціляти (Кол., Терен.., 1959, 247).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ціляти — Цілити, цілитися, мірити, міряти, лучити, цілятися. Словник синонімів Караванського
- ціляти — див. цілитися Словник синонімів Вусика
- ціляти — ціля́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- ціляти — ЦІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. Те саме, що ці́лити. [Іван:] Дивлюсь, турчин із-за куща ціляє прямо в мене (М. Кропивницький); Вова, зацікавившись якоюсь пташкою і вирячивши оченята, увесь скулився, наче готувався плигнути, ціляв у неї камінцями (М. Словник української мови у 20 томах
- ціляти — -яю, -яєш, недок., розм. Те саме, що цілити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ціляти — ЦІ́ЛИТИ (мати на увазі, на меті когось, щось), МІ́ТИТИ, ЦІЛЯ́ТИ розм. Ця розмова безпосередньо цілила вже в особу виконроба товариша Красулі (О. Гончар); — Що, в чисту науку мітиш? — роздратовано спитав він. Словник синонімів української мови
- ціляти — Ціля́ти, -ля́ю, -ля́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ціляти — Ціляти, -ляю, -єш гл. 1) Цѣлить. Ось нап'яв безбожний лука, стрілку накладає, праведного в саме серце з захисту ціляє. К. Псал. 23. Буду таки цілять, — чи не вцілю? Тоді руки трусились! Грин. ІІІ. 449. 2) Улучать время. Словник української мови Грінченка