шалька

Значення в інших словниках

1. шалька — ША́ЛЬКА¹, и, ж. 1. Тарілка в терезах, на яку кладуть зважувану річ або гирі. Сафар вивів Настю й посадив її на одну з шальок, а на другу почали сипати золото (З. Словник української мови у 20 томах
2. шалька — ша́лька 1 іменник жіночого роду тарілка; торба — діал. ша́лька 2 іменник жіночого роду хустка Орфографічний словник української мови
3. шалька — I -и, ж. 1》 Тарілка в терезах, на яку кладуть зважувану річ або гирі. 2》 діал. Шанька (у 2 знач.). II -и, ж. Зменш.-пестл. до шаль I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шалька — ТО́РБА (невеликий дорожній мішок), ТОРБИ́НА, СУ́МА, КА́ЙСТРА діал., ТА́ЙСТРА діал., ТАЙСТРИ́НА діал., ША́НЬКА діал., ША́ЛЬКА діал.; СИ́ДІР жарт. (з харчами). А в іншого сіромахи Ні хати, ні поля, Тільки торба, а з торбини Виглядає доля (Т. Словник синонімів української мови
5. шалька — Ша́лька, -льки, -льці; ша́льки, ша́льок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. шалька — ША́ЛЬКА¹, и, ж. 1. Тарілка в терезах, на яку кладуть зважувану річ або гирі. Сафар вивів Настю й посадив її на одну з шальок, а на другу почали сипати золото (Тулуб, Людолови, І, 1957, 225); Особливість [крутильних] терезів полягає в тому... Словник української мови в 11 томах
7. шалька — Шалька, -ки ж. 1) Чашка на вѣсахъ. мн. шальки. Маленькіе вѣсы. І все на шальках розважали. Котл. Ен. VI. 86. 2) Мѣшокъ, въ которомъ дается овесъ лошадямъ. Черном. Словник української мови Грінченка