шкідник

Істота <�рослина>, що завдає шкоди; (деревини) шашіль; (польовий) миша, ховрах; (суспільства) диверсант, підривник, саботажник, злочинець, п! ЗБИТОШНИК.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

шкідник — [шк'ідник] -ниека, м. (на) -ниеку/-ниеков'і, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
шкідник — ШКІДНИ́К, а́, ч. 1. Тварина, комаха, рослина, яка завдає шкоди сільському, лісовому й складському господарству. Відомо, що майже всі види гризунів є шкідниками сільськогосподарських культур (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
шкідник — шкідни́к 1 іменник чоловічого роду, істота тварина, комаха тощо шкідни́к 2 іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
шкідник — -а, ч. 1》 Тварина, комаха, рослина, мікроорганізм, що завдає шкоди сільському, лісовому й складському господарству. 2》 Людина, яка завдає шкоди, збитків кому-, чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
шкідник — ШКІДНИ́К (тварина, комаха, рослина, яка завдає шкоди сільському або лісовому господарству), ВО́РОГ розм. Ліси розростаються справжні, з травою, з грибами, з птахами — такий ліс сам себе, без хімікатів од нападу шкідників захищатиме!.. (О. Словник синонімів української мови
шкідник — Шкідни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
шкідник — ШКІДНИ́К, а, ч. 1. Тварина, комаха, рослина, яка завдає шкоди сільському, лісовому й складському господарству. Відомо, що майже всі види гризунів є шкідниками сільськогосподарських культур (Вісник АН, 11, 1953. Словник української мови в 11 томах
шкідник — Шкідник, -ка м. Причиняющій вредъ, вредящій. Желех. Вх. Зн. 82. Словник української мови Грінченка