1. Словник української мови у 20 томах

шкідник

ШКІДНИ́К, а́, ч.

1. Тварина, комаха, рослина, яка завдає шкоди сільському, лісовому й складському господарству.

Відомо, що майже всі види гризунів є шкідниками сільськогосподарських культур (з наук. літ.);

– Та й виясни ж такому молдуванові [молдуванинові], темному, неосвіченому, що філоксера, той страшний шкідник винограду, може з часом знищити всі виноградники (М. Коцюбинський);

Хрущі належать до шкідників. Найбільшої шкоди лісовому господарству завдають личинки, які пошкоджують коріння молодих сходів сосни (з навч. літ.);

Інститут мікробіології виділив вірус, що руйнує клітини водоростей-шкідників (з наук.-попул. літ.).

2. Людина, яка завдає шкоди, збитків кому-, чому-небудь.

[Убийбатько:] Благородних шкідників я щось не знаю .. Один псує машини, а другий – людські душі (І. Микитенко);

Всім хотілося почути правду про шкідників на заводі (В. Собко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шкідник — Істота <�рослина>, що завдає шкоди; (деревини) шашіль; (польовий) миша, ховрах; (суспільства) диверсант, підривник, саботажник, злочинець, п! ЗБИТОШНИК. Словник синонімів Караванського
  2. шкідник — [шк'ідник] -ниека, м. (на) -ниеку/-ниеков'і, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
  3. шкідник — шкідни́к 1 іменник чоловічого роду, істота тварина, комаха тощо шкідни́к 2 іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
  4. шкідник — -а, ч. 1》 Тварина, комаха, рослина, мікроорганізм, що завдає шкоди сільському, лісовому й складському господарству. 2》 Людина, яка завдає шкоди, збитків кому-, чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шкідник — ШКІДНИ́К (тварина, комаха, рослина, яка завдає шкоди сільському або лісовому господарству), ВО́РОГ розм. Ліси розростаються справжні, з травою, з грибами, з птахами — такий ліс сам себе, без хімікатів од нападу шкідників захищатиме!.. (О. Словник синонімів української мови
  6. шкідник — Шкідни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. шкідник — ШКІДНИ́К, а, ч. 1. Тварина, комаха, рослина, яка завдає шкоди сільському, лісовому й складському господарству. Відомо, що майже всі види гризунів є шкідниками сільськогосподарських культур (Вісник АН, 11, 1953. Словник української мови в 11 томах
  8. шкідник — Шкідник, -ка м. Причиняющій вредъ, вредящій. Желех. Вх. Зн. 82. Словник української мови Грінченка