шляхетний

(рід) ШЛЯХЕТСЬКИЙ; (вчинок) лицарський; (хто) чесний, справедливий, праведний, правдивий, високогідний; (- мету) високий, величний; (метал) високоцінний, коштовний, сов. благородний; (колір) вишуканий.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

шляхетний — ШЛЯХЕТНИЙ – ШЛЯХЕТСЬКИЙ Шляхетний. 1. Який стосується шляхти – дрібного дворянства колишньої Польщі: шляхетний рід, шляхетне військо, шляхетна панна. Літературне слововживання
шляхетний — див. благородний; вихований; шанобливий Словник синонімів Вусика
шляхетний — ШЛЯХЕ́ТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до шля́хта і шля́хтич. [Яким:] Йде [Хмельницький] тепер на панів-ляхів із великим військом. [Ясь:] Що те військо!.. Несила буде їм проти шляхетного війська вистояти (Б. Словник української мови у 20 томах
шляхетний — шляхе́тний прикметник Орфографічний словник української мови
шляхетний — -а, -е. 1》 Прикм. до шляхта і шляхтич. || Аристократичного, дворянського походження. || Власт. шляхті, аристократам; такий, як у шляхти, аристократів. || Належний шляхті, аристократам. Великий тлумачний словник сучасної мови
шляхетний — БЛАГОРО́ДНИЙ (про людину — який відзначається високими моральними якостями, керується високими принципами і т. ін.); ВЕЛИКОДУ́ШНИЙ (який відзначається безкорисливістю, великою доброзичливістю, не пам'ятає зла, не дріб'язковий)... Словник синонімів української мови
шляхетний — Шляхе́тний, -на, не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
шляхетний — ШЛЯХЕ́ТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до шля́хта і шля́хтич. [Яким:] Йде [Хмельницький] тепер на панів-ляхів із великим військом. [Ясь:] Що те військо!.. Несила буде їм проти шляхетного війська вистояти (Гр. Словник української мови в 11 томах
шляхетний — Шляхетний, -а, -е Благородный. Ну, гляди ж, пане Бужинський, щоб не досталось і твоїй шляхетній спині. Стор. Словник української мови Грінченка