шляхетний

ШЛЯХЕ́ТНИЙ, а, е.

1. Прикм. до шля́хта і шля́хтич.

[Яким:] Йде [Хмельницький] тепер на панів-ляхів із великим військом. [Ясь:] Що те військо!.. Несила буде їм проти шляхетного війська вистояти (Б. Грінченко);

– Панові воєводі, князю Костянтину, наша шляхетна подяка й честь, – повагом мовив канцлер Речі Посполитої (Іван Ле);

// Аристократичного, дворянського походження.

[Пряха:] Прийшла [принцеса] сюди найматись на роботу, король узяв як панну до палат, за царедворку до своєї жінки, і шанував і працею не мучив, і винайшов забутий герб якийсь, немовбито вона таки шляхетна ще з діда-прадіда (Леся Українка);

Виїхавши із Славгорода, за цілий рік жодного листа не написав [Ґалаґан] .. Хам! Дарма що шляхетного роду (А. Головко);

// Власт. шляхті, аристократам; такий, як у шляхти, аристократів.

“Звідки тут [у лісі] взялася ця струнка панянка у шляхетнім убранні?” – вихором майнуло в моїй голові (Олесь Досвітній);

// Належний шляхті, аристократам.

[Служебка:] Цілую руці, пане, і падаю до ніжок, красна дяка, що ясний пан дозволили мені, служебці подлій [підлій], витягнути пана з гнилої ями за шляхетні вушка (Леся Українка);

Полковник Кречетников задержав Ґонту і ще декотрих і оддав їх ляхам. Добре вже натішили вони шляхетні свої душі, мордуючи мучеників (О. Стороженко).

2. Який відзначається високими моральними якостями; який дістав добре виховання; благородний.

– Вона хоче загладити свою вину!.. Шляхетна! Добра! (І. Франко);

Хотілося крикнути: “Не однімайте в мене Жені, будьте шляхетною людиною, Саїд Алі, молю вас! .” (Іван Ле);

Приблизно такою і уявлялася ця жінка: стримана, шляхетна, виглядає ніяк не на свої дев'яносто (з газ.);

// Власт. такій людині.

Я й досі ціную витриманість високого режисера і його шляхетне поводження (Ю. Яновський);

Марися мимоволі задивилась на це обличчя – бліде, чисте, одухотворене... “Є в ньому щось мужнє, шляхетне, воно позначене карбом величі...” (О. Гончар);

Верховинець Григорій з молодих літ був чоловіком великої витримки. Його статечності і такту могли б позаздрити і люди найбільш досконалого, шляхетного виховання (Т. Масенко);

// Який відзначається витонченістю, досконалістю, елегантністю; вишуканий.

Семенові хочеться впасти на шию коневі, обняти його й говорити до нього ласкавою мовою, – він зрозуміє, ця шляхетна, випещена для блискавичного льоту тварина (Л. Смілянський);

[Лариса Валер'янівна:] Який шляхетний колір! (Я. Мамонтов).