щербити

Значення в інших словниках

1. щербити — [шчеирбитие] -бл'у, -биш, -биемо, -биете, шчеирбл'ат'; нак. -би, -б'іт' Орфоепічний словник української мови
2. щербити — ЩЕРБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. щербля́ть, недок., що. Робити щербини на чому-небудь. Київ, Київ! Древній витязю в сталевому шоломі! .. Печеніги, хозари і половці щербили об тебе свої мечі (І. Словник української мови у 20 томах
3. щербити — щерби́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
4. щербити — -блю, -биш; мн. щерблять; недок., перех. Робити щербини на чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. щербити — ВИЩЕ́РБЛЮВАТИ (робити щербину, щербини на металі, кістці тощо), ЩЕРБИ́ТИ, ВИЗУ́БЛЮВАТИ, ЗАЗУ́БЛЮВАТИ, НАДЩЕ́РБЛЮВАТИ. — Док.: ви́щербити, пощерби́ти, ви́зублити, зазубли́ти, надщерби́ти. Тесав вісь та якось і вищербив сокиру (М. Словник синонімів української мови
6. щербити — Щерби́ти, -блю́, -би́ш, -бля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. щербити — ЩЕРБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. щербля́ть; недок., перех. Робити щербини на чому-небудь. Київ, Київ! Древній витязю в сталевому шоломі!.. Печеніги, хозари і половці щербили об тебе свої мечі (Цюпа, Україна.., 1960. Словник української мови в 11 томах
8. щербити — Щерби́ти, -блю, -биш гл. Дѣлать зазубрины. Словник української мови Грінченка