1. Словник фразеологічних синонімів

вразити

(торкнутися найболючішого, того, що найбільше хвилює) впекти у живе; доїсти (допекти) [аж] до живих печінок (до живого) кого, кому; зачепити за живе кого.

Настане весна – лани засієш. – Це Андрій так впік [Маланку] у живе (Коцюбинський, 2, 1955, с. 37); Та ж се вона уперше насмілилась так озватись до чоловіка гостро та з прокльонами. Але-бо сьогодні він доїв їй до живого (Леся Українка, 3, 1952, с. 554); Але ніхто мені так не допік аж до живих печінок, як та капосна баба Палажка Солов’їха (Нечуй-Левицький, 2, 1956, с. 7); Коли ж оте все недотрощене й відряджене старе дошкулить селу, допече до живого – хто його знає, – куди те село хитнеться (Блакитний, 2, 1958, с. 99); Олекса обернувся на голос, почервонів і неквапливо почав вибиратися з-посеред тісно заруджених людей. Потім став збоку сцени і, кинувши на Тетяни інтригуючий погляд, мовив з посмішкою: – За живе зачепила (Добровольський, Тече річка невеличка, 1961, с. 173). Пор.: дошкуляти; завдавати душевного болю.

Джерело: Словник фразеологічних синонімів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вразити — вра́зи́ти 2 дієслово доконаного виду поранити, вбити; порушити життєдіяльність — про хвороби вра́зити 1 дієслово доконаного виду здивувати Орфографічний словник української мови
  2. вразити — I див. вражати I. II див. уразити I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вразити — ВРА́ЗИ́ТИ¹ див. вража́ти¹. ВРА́ЗИ́ТИ² див. уража́ти¹. Словник української мови у 20 томах
  4. вразити — вража́ти / вра́зити (в са́ме) се́рце кого, чиє. Завдавати кому-небудь великих страждань, душевного болю. Вона зараз впізнала того, що недавно вразив її в саме серце (І. Нечуй-Левицький); // Дуже хвилювати, тривожити. Фразеологічний словник української мови
  5. вразити — ВРАЖА́ТИ (УРАЖА́ТИ) (завдавати душевного болю), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ОБПА́ЛЮВАТИ, ОБПІКА́ТИ (ОПІКА́ТИ), ПРОПІКА́ТИ, ДОШКУЛЯ́ТИ (ДОШКУ́ЛЮВАТИ), ПІДБИВА́ТИ, ПРИБИВА́ТИ розм., КОРО́БИТИ розм. (викликати неприємне почуття). — Док. Словник синонімів української мови
  6. вразити — Врази́ти, вражу́, врази́ш, -зя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вразити — ВРА́ЗИТИ¹ див. вража́ти¹. ВРА́ЗИТИ² див. ура́зити¹. Словник української мови в 11 томах