1. Словник фразеологічних синонімів

докоряти

вибивати (колоти) очі кому, ким, чим, за що; цвікати в очі кому.

Почув Грицько та ще дужче сказився: вилаяв Федора, трохи не бив і нахвалявся, що він сього Притику з усією сім’єю з світи зжене: так ото Христю де стріне, зараз і почне їй очі хлопцями вибивати (Панас Мирний, 3, 1969, с. 18–19); – А за все те дорікає, коле очі, що я не господиня, що я сиджу та плету непотрібні сітки, б’ю байдики, справляю посиденьки та одриваю слуг од роботи (Нечуй-Левицький, 1, 1965, с. 265); – То ти смієш мені цвікать в вічі? (Нечуй-Левицький, 3, 1965. с. 61).

Джерело: Словник фразеологічних синонімів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. докоряти — (виражати невдоволення) дорікати, (зі сваркою) картати, розм.: вичитувати кому, журити кого// їсти поїдом, цьвікати в очі. Словник синонімів Полюги
  2. докоряти — докоря́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. докоряти — ДОРІКАТИ, вичитувати, читати мораль <�молитву>, картати <п. сповідати> кого, вражати докорами, д. урікати; (згадуючи гріхи) виказувати, виговорювати; п! ГУДИТИ. Словник синонімів Караванського
  4. докоряти — -яю, -яєш, недок., докорити, -рю, -риш, док., кому, чому, розм. кого, що і без додатка. Виражати своє незадоволення з приводу чого-небудь, звинувачувати когось у чому-небудь; дорікати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. докоряти — див. дорікати; лаяти Словник синонімів Вусика
  6. докоряти — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ... Словник синонімів української мови
  7. докоряти — Докоря́ти, -ря́ю, -ря́єш; докори́ти, -рю́, -ри́ш, -ря́ть кому Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. докоряти — ДОКОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ДОКОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., кому, чому, розм. кого, що і без додатка. Виражати своє незадоволення з приводу чого-небудь, звинувачувати когось у чому-небудь; дорікати. Словник української мови в 11 томах
  9. докоряти — Докоря́ти, -ря́ю, -єш сов. в. докорити, -рю, -риш, гл. Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. Як будеш ти мені сими словами докоряти, не зарікаюсь я тобі самому з пліч голову як галку зняти. Мет. 390. Прийшов докорити світові за гріх. Єв. І. XVI. 8. Словник української мови Грінченка