1. Словник української мови в 11 томах

докоряти

ДОКОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ДОКОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., кому, чому, розм. кого, що і без додатка. Виражати своє незадоволення з приводу чого-небудь, звинувачувати когось у чому-небудь; дорікати.

Й не чула того вечора Маруся-наймичка, як хазяйка сварилася на неї за гаяння, як дорікала й докоряла (Вовчок, I, 1955, 353);

Вона подивилась на мене повними зненависті очима, але не лаялась і не докоряла мені (Сміл., Сашко, 1957, 44);

Мати жахалася, докоряла хтозна-кого (Горд., II, 1959, 188);

— Ти плачеш? Цить, дитино моя! Я ж не хотів тебе нічим докорити (Фр., III, 1950, 61);

Одна бабуся поставила [богунцям] мисочку вареної нечищеної картоплі, і ніхто потім в селі не докорив їй і не посміявся з неї (Довж., Зач. Десна, 1957, 147).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. докоряти — (виражати невдоволення) дорікати, (зі сваркою) картати, розм.: вичитувати кому, журити кого// їсти поїдом, цьвікати в очі. Словник синонімів Полюги
  2. докоряти — докоря́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. докоряти — вибивати (колоти) очі кому, ким, чим, за що; цвікати в очі кому. Почув Грицько та ще дужче сказився: вилаяв Федора, трохи не бив і нахвалявся, що він сього Притику з усією сім’єю з світи зжене: так ото Христю де стріне... Словник фразеологічних синонімів
  4. докоряти — ДОРІКАТИ, вичитувати, читати мораль <�молитву>, картати <п. сповідати> кого, вражати докорами, д. урікати; (згадуючи гріхи) виказувати, виговорювати; п! ГУДИТИ. Словник синонімів Караванського
  5. докоряти — -яю, -яєш, недок., докорити, -рю, -риш, док., кому, чому, розм. кого, що і без додатка. Виражати своє незадоволення з приводу чого-небудь, звинувачувати когось у чому-небудь; дорікати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. докоряти — див. дорікати; лаяти Словник синонімів Вусика
  7. докоряти — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ... Словник синонімів української мови
  8. докоряти — Докоря́ти, -ря́ю, -ря́єш; докори́ти, -рю́, -ри́ш, -ря́ть кому Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. докоряти — Докоря́ти, -ря́ю, -єш сов. в. докорити, -рю, -риш, гл. Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. Як будеш ти мені сими словами докоряти, не зарікаюсь я тобі самому з пліч голову як галку зняти. Мет. 390. Прийшов докорити світові за гріх. Єв. І. XVI. 8. Словник української мови Грінченка