докоротати
ДОКОРОТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Заповнити, зайняти чим-небудь час, намагаючись зробити непомітним його протікання.
— Насилу ніч ту докоротала (Сл. Гр.);
// Провести життя одноманітно, нудно.
Повернув [дід] домів, до мого вітця, і спокійно докоротав.. життя (Фр., VIII, 1952, 130).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- докоротати — докорота́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- докоротати — -аю, -аєш, док., перех., розм. Заповнити, зайняти чим-небудь час, намагаючись зробити непомітним його плин. || Провести життя одноманітно, нудно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- докоротати — Докоротати, -таю, -єш гл. Дотянуть, довлачить. Насилу ніч ту докоротала. Де мені смерти своєї дождати, альбо віка свого докоротати. Мет. 349. Словник української мови Грінченка