1. Словник української мови в 11 томах

докорінний

ДОКОРІ́ННИЙ, а, е. Який стосується основ, коренів чого-небудь.

— Я мрію про більше — про докорінну перебудову села (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 121);

За останні сторіччя опішнянські розписи зазнали великих докорінних змін, обумовлених історією, технологічними новинами та зростанням художніх смаків споживача (Нар. тв. та етн., 4, 1963, 68).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. докорінний — докорі́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. докорінний — [докоур’ін:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  3. докорінний — -а, -е. Який стосується основ, коренів чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. докорінний — ДОКОРІ́ННИЙ (який стосується основних питань, порушує основи чого-небудь), ГРУНТО́ВНИЙ, КОРІННИ́Й, РАДИКА́ЛЬНИЙ, ГЕНЕРА́ЛЬНИЙ рідше. — Питання про докорінну реконструкцію нашого заводу в принципі вже було розв'язане (Ю. Словник синонімів української мови