примусити мовчати

зав’язати язик (язика, рот, рота) кому; загородити (закрити, замазати) рот (рота) кому; замкнути (затулити) рот (рота, уста) кому; замурувати уста кому; заткнути (діал. заціпити, заткнути) рота кому, зневажл.; стулити губи кому; загородити (заткнути, діал. заткати, засупонити) пельку (пащеку) кому., вульг.

Людям язиків не зав’яжеш (Українські народні прислів’я, 1955, с. 188); Такий несподіваний випадок зав’язав рота свекрусі й невістці (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 329); [Грицько:] Може, хто дурне і скаже. Не загородиш же йому рота (Панас Мирний, 5, 1955, с. 237); [Денис:] Коли несла, то краще мовчати! [Старшина (грізно):] Тобі давно вже пора замазати рота! (Кропивницький, 2, 1958, с. 15); [Оксана:] Скажу, ще так скажу. На шахті мені ніхто рота не закриє (Корнійчук, 2, 1955, с. 147); Хто міг замкнути уста Шевченкові навіть під рекрутським ранцем і капральським буком? (Франко, 16, 1955, с. 377); – Ти що мені рота затуляєш, диктатура? – втягуючи голови в плечі, враз охижілий, обернувся він до Баржака (Гончар, Таврія, 1957, с. 309); Не можна затулити уста народові (Рильський, 3, 1956, с. 11); [Баба Олена:] Знову цей сатана, бодай ти скапав, як віск! Знову уста мені замурує (Галан, 1, 1960, с. 466); [Настя:] Дав [Горох] розперезатися Чирві. Чого рота йому не заткнув? (Микитенко, 1, 1957, с. 68); Людям рота не заткаєш (Франко, 3, 1950, с. 117); Не знаю, чи мій різкий тон, що прозвучав як натяк і виклик досвідченому педагогові, чи що інше заціпило рота Шухновському (Збанацький, Малиновий дзвін, 1958, с. 235); – Я тобі, щирозуба, помию ложки! – сичить Омелян. – Загороди пельку і щезни, язичнице, з очей (Стельмах, 5, 1973, с. 57); – Заткніть пельку, Фінк! – наказав Гейдріх (Загребельний, 5, 1981, с. 282); Потрібна ж яка-небудь пригода, якась біда, а то й кров навіть, щоб стулити губу чи, як казав пан Пампушка, заткати пельку, засупонити пащу всій оцій по-базарному крикучій юрбі (Ільченко, Козацькому роду нема переводу, 1958. с. 199).