1. Словник фразеологічних синонімів

примушувати

(настирливо, невідступно домагатися виконання чого-небудь) брати (хватати) за горло (за горлянку) кого; наступати на горло (на горлянку) кому; за зябра (за жабри) брати (хапати); брати (хапати) за барки (за петельки) кого.

… – Ні, старина, із тебе ще будуть люди, коли подолаєш селянську стихію. Бери її за горло, інакше вона придовбнить твою голову (Стельмах, 5, 1983, с. 113); – Хватай за горлянку і відбери зброю, а потім хай кажуть, де справедливість (Яновський, 2, 1983, с. 167); [Варка:] А скільки нам винні? [Демко:] Ну що ж, як винні? На горлянку кожному не наступиш – віддадуть… (Кропивницький, 2, 1958, с. 186); – Крикнеш, а він зіщулиться, та й пішов. А ти з характером, за зябра береш, за зябра (Збанацький, 1, 1974, с. 63); – Рибохвати, нищителі, хочуть вони жити злодійським нічним життям, – похмуро каже дядько Іван, – та тільки не вийде… Ми їх за жабри берем і братимем (Гончар, 6, 1979, с. 188); Стоколос [бурильник] брав за барки компресорщиків, примушував їх ремонтувати труби (Яновський, Мир, 1956, с. 167); – Що? – скрикнув він [Земфір], хапаючи цигана за барки. – Мене не пускати на виноградник?! (Коцюбинський, 1, 1955, с. 212); – Явтух візьме вас [студентів] за петельки й вимагатиме, щоб розповіли колгоспникам про новітні течії в мистецтві (Яновський, 2, 1954, с. 203).

Джерело: Словник фразеологічних синонімів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. примушувати — приму́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. примушувати — Принукувати, силувати, неволити, зневолювати, приневолювати, змушувати, спонукувати, усиловувати; (мовчати) ІД. прикорочувати язика. Словник синонімів Караванського
  3. примушувати — I веліти, вимушувати, занаряджувати, змушувати, зобов'язувати, нажилювати, наказувати, накидати (примусово), переламувати (себе), перемагати (себе), підбивати (кого), приневолювати, принукувати, присилювати, силувати, спонукати, спонукувати... Словник синонімів Вусика
  4. примушувати — -ую, -уєш, недок., примусити, -ушу, -усиш, док., перех. 1》 Вимагати в кого-небудь виконання чогось незалежно від його волі, бажання. || у сполуч. зі сл. себе. Спрямовувати свої зусилля на виконання чого-небудь незалежно від бажання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. примушувати — ПРИМУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМУ́СИТИ, у́шу, у́сиш, док., кого. 1. Вимагати в кого-небудь виконання чогось незалежно від його волі, бажання. Словник української мови у 20 томах
  6. примушувати — ПРИМУ́ШУВАТИ (вимагати в когось виконання чогось незалежно від його волі, бажання), ЗМУ́ШУВАТИ, ВИМУ́ШУВАТИ, СИ́ЛУВАТИ, ПРИНЕВО́ЛЮВАТИ, НЕВО́ЛИТИ, ПРИКРУ́ЧУВАТИ розм., ПРИПИРА́ТИ розм., ПРИНУ́КУВАТИ (ПРИНУКА́ТИ) розм., ЗАСТАВЛЯ́ТИ заст. — Док. Словник синонімів української мови
  7. примушувати — Приму́шувати, -шую, -шуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. примушувати — ПРИМУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМУ́СИТИ, у́шу, у́сиш, док., перех. 1. Вимагати в кого-небудь виконання чогось незалежно від його волі, бажання. [Йоганна (благаючи):] Хузане, не примушуй мене покрас у матері просити! (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  9. примушувати — Примушати, -шаю, -єш, примушувати, -шую, -єш сов. в. примусити, -мушу, -сиш, гл. Принуждать, принудить, заставлять, заставить. Чуб. V. 305. Піхто тебе не примушав. Н. Вол. у. Примусив учеників своїх увійти в човен. Єв. Мр. VI. 45. --------------- Примушувати см. примушати. Словник української мови Грінченка