примушувати

ПРИМУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМУ́СИТИ, у́шу, у́сиш, док., кого.

1. Вимагати в кого-небудь виконання чогось незалежно від його волі, бажання.

[Йоганна (благаючи):] Хузане, не примушуй мене покрас у матері просити (Леся Українка);

[Борис:] Мене-таки батько й мати здорово примушували: “Який ти, кажуть, мужчина, що не хочеш пить?” (М. Кропивницький);

* Образно. Кляла я в душі усякого хазяїна і свою безталанну долю, що примусила мене наймичкувати (Панас Мирний);

// у сполуч. зі сл. себе. Спрямовувати свої зусилля на виконання чого-небудь незалежно від бажання.

Він міцним зусиллям волі примушує себе до роботи і похиляється над пергаментами (Леся Українка);

Їсти йому не хотілось, але він примусив себе випити склянку молока та згризти якийсь сухар (Ю. Шовкопляс);

// Добиватися чого-небудь, застосовуючи силу.

Він зривається, хоче втекти від неї, але вона вчепилася обіруч за нього і примушує сісти поруч себе (Ірина Вільде);

Кинули й наші війська під командою Паскевича на допомогу австрійському імператорові, оточили угорців і примусили капітулювати (З. Тулуб).

2. Своєю дією, вчинками викликати певні дії, вчинки, стан, ставлення до чого-небудь і т. ін. у когось іншого.

Могла [Сташка] тужити, прагнути бути біля нього, казитися від того, що примушує довго чекати на себе, як посолена, бігати під його вікнами: чи дома, чи не дома (Ірина Вільде);

Ти ж [артистка] володієш віщим слухом людей угадувать путі. Одним душевним тільки рухом примусиш їх піднестись духом, змістовним стати у житті (П. Тичина);

// Спонукати кого-небудь до якоїсь дії, учинку тощо (про що-небудь).

Не веселим привітом, не теплом та радістю стріла Уласа його хата; .. забитими дверима та чорними дірками замість шибок примушувала його повертати назад (Панас Мирний);

Коли .. вітер дув у спину – важко було встояти на місці або йти помірним кроком, бо гнав він людину, підстьобував, примушував бігти (З. Тулуб);

Незвичайно глибокий сніг примусив звірів спуститися в низини, щоб знайти корм (з газ.);

Туга не примушує їх [моряків] опускати руки, а мобілізує кожного, збирає їх усіх у залізний, страшний для ворога кулак (В. Кучер).

3. Своїми зусиллями викликати, зумовлювати вияв чого-небудь.

Вивчаючи вплив сили тяжіння на ріст пагонів і бруньок у яблуні, голландські садівники примусили саджанці рости горизонтально (з наук. літ.);

– Як це їх розпалювати – такі дерев'яні колодки? Мука мені була, доки я примусив їх горіти... (Ю. Яновський);

Жменякам покажи голу скелю і скажи “ваша”, так вони в кошиках почнуть носити туди землю, одягнуть її і примусять родити (М. Томчаній);

// Викликати, зумовлювати вияв чого-небудь (про щось).

То був справжній голод, голодне лихо, що примушувало про все на світі забувати, про себе одного дбати... (Панас Мирний).