примха

ПРИ́МХА, и, ж.

1. Несподіване, нічим не обґрунтоване бажання як вияв чиєїсь неврівноваженості; забаганка.

Годив [чоловік] кожній примсі слабої (Л. Яновська);

Її нетерплячка розбирає, як не зразу вгадують її бажання, її вередливі примхи (Панас Мирний);

[Люба:] Дружба не таке почуття, що може розвіятись з доброго дива, з чиєїсь примхи (І. Микитенко);

Колись поміщик феодал Потоцький даровими кріпаками вергав оці камінні брили, догоджаючи примхам молодої дружини Софії (Іван Ле);

* Образно. – Пан Бжеський теж постраждав від примх фортуни в тому поході (З. Тулуб);

// Свавільна вигадка на шкоду іншим.

Не можу я забути того плачу наймитських дітей, що на їх очах, через примху Вейделіха, розтягали [поліцаї] землянки (Мирослав Ірчан);

[Коляндра:] Та хоч би Насправді був такий закон про світло! А то ж свавілля, примха воєводи, Щоб гроші брать (І. Кочерга);

// Незрозумілий учинок як дивацтво, вигадка.

Де видано, де писано, щоб жінка жила нарізно від чоловіка? Я б її до стовпа на цілий місяць, як ту [того] собаку, прив'язала... щодня сирицею маніжила... Я б з неї вибила міські примхи! (Панас Мирний);

– В тім-то й справа, що я – власниця будинку, від якого теж відмовилась. Але це моя персональна примха (М. Руденко).

2. тільки мн. Надмірність у розвагах, у предметах розкоші.

– Про мене, їдь, – сказав Паляник до Василини, – тільки заробляй гроші не на свої дівоцькі примхи, а на оплату податів (І. Нечуй-Левицький);

Іноді їй здавалося, що син виріс егоїстом, себелюбцем. Не відмовляв собі в примхах (П. Дорошко).

3. Предмет або деталь, що не має практичного значення й служить для прикрашання.

Примх, іграшок і розкошей З-за кордону не везли; Не шпурляли дурно грошей, – Та в кого вони й були? (Я. Щоголів);

Той – до простої одежі звик, а другий – шовкову вподобав, та ще з усякими й примхами (Панас Мирний);

// Предмет розкоші.

– О! Чай та сахар [цукор] – зайві примхи задля наймички, – відповіла пані (Л. Яновська).

4. Властива кому-небудь незвичайна особливість у поведінці, характері, у звичаях і т. ін.

Жінка ще не стара і багатого, і чесного роду; не чути було за нею ніякої примхи (Г. Квітка-Основ'яненко);

Щира мусульманка, яка знала страх божий, вихована у давніх звичаях та забобонах, вона не могла вибачить чоловікові гяурських примх, вважала його мало не зрадником (М. Коцюбинський);

– Моя стара та вдалася дуже богомільна, .. любить, щоб про неї казали: “Он як Андріїха – баба, так от богомільна...” І як хто взнав уже оцю її примху, то знай тільки грай отакої, так вона й сорочку останню скине та віддасть (Г. Хоткевич);

* Образно. Свирид Яковлечич присідає над слідом і впевнюється, що, справді, пересунута шина залишила свої примхи на відтиску (М. Стельмах).

5. перев. мн., перен. Певні вимоги щодо умов життя та певні уподобання тварини.

Уляна посперечалася з старшим зоотехніком, який зауважив їй, що вона надто зважає на примхи закріплених за нею тварин (О. Копиленко);

Свинарка пильно стежить, щоб свиноматки поїдали всі корми, вона знає примхи кожної і відповідно змінює раціон (з наук. літ.);

// Певні вимоги рослини до умов росту, певні особливості росту.

– Кожне дерево має свій характер, свої примхи... (М. Чабанівський);

// Певні відхилення в роботі механізму.

Знати примхи автомобіля.

6. перев. мн., перен. Особливості вияву чого-небудь, несподівані відхилення в чомусь.

Адже й весна – це неспокійний час Із грозами, дощами та вітрами, Із примхами та змінами щодня, Що серце хлібороба і поета Хвилюють, а то й мучать (М. Рильський);

Художник у душі [Багрич], милувався безліччю кольорів, якими, обарвлювався краєвид, залежно від примх погоди (Л. Дмитерко);

Красивий, спритний і хтивий лакуза за ревну службу був пожалуваний самою царицею патентом на чин сухопутного прапорщика. Тоді ж Стадницький, розуміючи примхи настрою і часу, вдарив чолом цариці на дворянство (М. Стельмах);

Примхи моди.

(1) Па́нська при́мха:

а) те, що служить забавою для панів.

Задумана як панська примха, вона [Асканія] перестає бути лише примхою, пустою панською забавкою (О. Гончар);

В кінці вулиці стояв високий будинок: то був театр – панська примха для розваги (І. Нечуй-Левицький);

б) (перев. мн.) властиві панам звички.

Його демократизм так трудно було припасувати до панських примх, занадто дорогої одежі і т. ін., що я просто не няв [йняв] йому віри (М. Коцюбинський);

(2) Па́нські при́мхи (жа́рти, забага́нки і т. ін.) – поведінка, звички і т. ін. панів, зумовлені їх зверхністю і розбещеністю.

Його погляди так слабо в'язалися з порожнім життям, його демократизм так трудно було припасувати до панських примх, занадто дорогої одежі і т. ін., що я просто не няв йому віри (М. Коцюбинський);

Сьогодні пан Чорнокнижник був у препаскудному настрої: нова покоївка не зрозуміла панського жарту про суд і замість трьох поцілунків одміряла йому одного ляпаса (М. Стельмах);

Там [у кузні] сперечались в ночі й ранки Про те, що діялось давно, Про дивні панські забаганки, Про їхні страви і вино (А. Малишко).