при смерті бути

(відчувати загрозу смерті, смертельну небезпеку) смерть заглядає (зазирає, дивиться) в очі (у вічі) кому; смерть занесла свою гостру косу над ким; (бути близьким до смерті) смерть за плечима у кого; [бути (стояти)] на божій (останній) дорозі, заст.; стояти над гробом (над могилою), рідко; стояти однією (одною) ногою в могилі (в гробу, у труні); три чисниці до смерті [лишилося] кому; три чисниці життя [лишилося] кому; недовго лишилося ряст топтати кому; не топтати ряст (рясту) кому; на ладан дихати; на останню прясти.

– Чи живий він, чи ні. В сорок першому я залишив його в оточенні майже при смерті (Ю. Бедзик, Полки йдуть на переправу, 1959, с. 42); – Раз таке зі мною сталося, що двічі на день мені смерть у вічі заглядала (Хоткевич, 1, 1966, с. 88); Часом вона [Марія] зупинялась… Потім схоплювалась і бігла знову. Бігла від смерті, що вже було занесла над нею свою гостру косу (Цюпа, Назустріч долі, 1958, с. 194); – Ні, дочко! Моя смерть вже в мене за плечима (Нечуй-Левицький, 3, 1965; с. 124); Бувши на останній дорозі і не маючи жодного… приятеля, которому довіряв би більше, ніж Джакомінові, приручив йому дівчинку свою.., років десяти (Бокаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, с. 326); – І не смійся з тих, що стоять на божій дорозі. – Вас ще, тату, довбнею не доб’єш, а все про божу дорогу торочите (Стельмах, 1, 1982, с. 332); Пробравшись у натовп, Гаркуша побачив шість чоловічих ніг в обгорілих чоботях, що визирали з-під сірої ковдри. – Що це? – Ну, ті, що спеклися в хаті. Два вже готові, а третій ледве дихає, теж на божій дорозі (Сиротюк, Великий благовіст, 1983, с. 92); Я над гробом стою, брехати не хочу (Словник Грінченка, 4, 1959, с. 212); Не мені цвіли запашні квітки, мій садок проріс скрізь бугилою. Нічий милий зір не запав втямки, не простяг ніхто за весь вік руки.. В самоті стою над могилою (Грабовський, 1, 1959, с. 343); – Дивіться на цього слухняного синочка! – сердився голова. – Мати твоя, пробач, що так кажу, стоїть однією ногою в могилі. Тобі з дітьми треба по-новому жити (Дем’ян, Крутогори Верховини, 1984, с. 310); Однією ногою в гробу стоїть, а ще зло творить (Українські народні прислів’я, 1955, с. 157); Катерина, почуваючи, що їй лишилося три чисниці до смерті, вже без всякого страху відповідає на погрози пану (Білецький, Від давнини до сучасності, 1, 1961, с. 263); [Шрам:] То ще ми з бабусею й потанцюємо. [Баба:] Тьху! Три чисниці до смерті, а він ще танцювати збирається (Старицький, 4, 1964, с. 479); – Хто міг подумати? Ну, хто б, Лягти живою краще в гроб Або умерти під порогом, Ніж полюбити без пуття, Такого лисого, старого, Коми три чисниці життя (Швець, Неспокійне літо, 1959, с. 173); Як і знайде хто, то недовго лишилось ряст топтати, відповім і за це! (Іщенко, Скарб, 1968, с. 139); – На них би Максима Кривоноса, то, чув, такий, на кого розгнівається, тому вже рясту не топтати (Панч, 4, 1982, с. 125); – А в повітовій лікарні зараз навіть фельдшера нема. І взагалі, навіщо ці зайві клопоти, коли людина, як-то кажуть, уже на ладан дише? (Циба, На зламі, 1984, с. 41); Дивиться Губрій, аж його дочка поблідла, мов рутонька в’яла: зомліла, мов на останню пряде (Барвінок, Оповідання з народних уст, 1902, с. 465).