приборкати

(домогтися послуху) приборкати крила; обламати крила (роги, руки) кому; збити пиху кому, з кого; укрутити (утнути) хвоста кому.

[Чоловік 3-й:] Он Бурлака іде, і люди з ним. [Петро:] Може, хоч трохи приборкає крила нашому Михайлові Михайловичу (Карпенко-Карий, 1, 1960, с. 50); Вони мріяли обламати крила кріпацькому поету, приручити його, зробити своїм (Колесник, Безсмертний кобзар, 1961, с. 40); – Гляди, щоб за баламутство і розбій не забряжчав іржавими кайданами до самого Сибіру. Ще й не таким розумникам обламували руки (Стельмах, 1, 1982, с. 252); – Прийде час, Харитоненкові роги обламаємо! – твердить Сильвестр (Гордієнко, 2, 1959, с. 190); Парася Квочка заговорила, чи що інше заціпило рота Шухновському, збило з нього пиху несхибного пророка від педагогіки (Збанацький, 1, 1974, с. 238); Вкрутив гетьман хвоста цьому Терновому. А то вже такий став, що куди тобі! (Рибак, Переяславська Рада, 1953, с. 510); – Чухаєтесь, Кириле Остаповичу? – проходячи поблизу, насмішкувато кинув якийсь чаплинський гольтіпака. – Хочуть і вам хвоста утнути, га? (Гончар, 2, 1959, с. 213). Пор.: підкорити.