приборкати

Значення в інших словниках

1. приборкати — прибо́ркати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. приборкати — (домогтися послуху) приборкати крила; обламати крила (роги, руки) кому; збити пиху кому, з кого; укрутити (утнути) хвоста кому. [Чоловік 3-й:] Он Бурлака іде, і люди з ним. Словник фразеологічних синонімів
3. приборкати — ПРИБО́РКАТИ див. прибо́ркувати. Словник української мови у 20 томах
4. приборкати — прибо́ркати / прибо́ркувати кри́ла, перев. кому, чиї, які. 1. Вплинути на кого-небудь своєю силою, авторитетом тощо; угамувати когось. (Чоловік 3-й:) Он Бурлака іде і люди з ним. (Петро:) Може, хоч трохи приборкає крила нашому Михайлові Михайловичу (І. Фразеологічний словник української мови
5. приборкати — ДРЕСИРУВА́ТИ (тварин, птахів), НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ), ТРЕНУВА́ТИ рідше; ПРИБО́РКУВАТИ (перев. диких звірів); НАТА́СКУВАТИ (перев. мисливських собак). — Док.: ви́дресирувати, надресирува́ти, навчи́ти (научи́ти), прибо́ркати, натаска́ти. Словник синонімів української мови
6. приборкати — Прибо́ркати, -каю, -каєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. приборкати — ПРИБО́РКАТИ див. прибо́ркувати. Словник української мови в 11 томах
8. приборкати — Приборкати см. приборкувати. Словник української мови Грінченка