фантазувати

(бути мрійником, сприймаючи дійсність наївно, нереально) витати в емпіреях (у хмарах), книжн.; жити у хмарах (за хмарами, наче за хмарами); заноситись за хмари; залізати (залітати) в (у) хмари; (вигадувати) снувати химери; (мріяти про щось неймовірне, нездійсненне, нереальне) удаватися в химери; думкою багатіти; сипати зайцям солі на хвіст.

– Ви просто тумануватий! – І досі в емпіреях витаєте! – крутнув [о. Миколай] рукою навколо чола і розсміявся (Стельмах, 1, 1982, с. 424); Дожила Катря до сивого волосся, а все ще у хмарах витає (Муратов, Свіже повітря для матері, 1962, с. 18); Цей [Огнєв] любить у хмарах жити, а ми на землі (Корнійчук, 2, 1955, с. 11); – Хороша він, чесна людина, але жив наче за хмарами (Тулуб, В степу безкраїм за Уралом, 1964, с. 45); [Ватутін:] А може, й ми з тобою заносимось за хмари? Та? Брати Київ не з Букрина, а з Вишгорода, звідти, звідки не чекають німці. Що, не вийде? (Дмитерко, Драматичні твори, 1958, с. 83); – Ну, ви, панове, мабуть, залізли в хмари, – я б зроду не їла печеного ведмедя (Нечуй-Левицький, 4, 1966, с. 193); – Ось годі, – кажу, залітати у хмари, та берись або за карандаш або за краски та малюй, наломлюй руку (Панас Мирний, 5, 1970, с. 296); Чайка не слухає перемовлянь Миколи з старшиною. Він взагалі не здатен прислухатися до будь-кого. Він далі снує свої химери (Загребельний, Шепіт, 1966, с. 305); З природи самої бувши тверезий розумом, Артем і зараз оце, думаючи про батька і сумуючи за ним, однак не вдавався ні в які химери, щоб забутися в них (Головко, 2, 1957, с. 391); Розумний б’є на те, що справді в нього є, А дурень думкою, як кажуть, багатіє (Глібов, Вибране, 1957, с. 171); Весь вільний час ви мрієте над водою про такенну-о! щуку або сиплете зайцям солі на хвіст (Козланюк, Сонце над Верховиною, 1957, с. 128).