ущент

(остаточно, без залишку, з сл. знищити, розбити і т. ін.) до ноги; до пня (до пенька); у (в) пух [і прах]; до цурки.

– Постріляв би я таких всіх до ноги! – сказав один боєць (Довженко, 1, 1964, с. 193); [Ярослав:] Встає полків залізна стіна, щоб нашу Русь од хижаків південних Оборонить і знищить їх до пня (Кочерга, 3, 1956, с. 103); Хома послав Луку в свій ліс надрати лика: А мій Лука за ликом увесь ліс очистив, до пенька (Боровиковський, Твори, 1957, с. 175); Така-то збірниця [зборище] валилась. Енея щоб побити в пух (Котляревський, 1, 1952, с. 197); Веліла [Юнона (Ютурні)] швидше умудриться, На всякі хитрості пуститься. Щоб брата не строщили в прах (Котляревський, 1, 1952, с. 285); Ми ворога-ворона на кожній території знищимо – розіб’ємо в пух і прах (Герасименко, Поезії, 1950, с. 115); В голові майнуло – турки! Тут наш предок на коня: З козаками бив до цурки Ворогів, рубав до пня (Білоус, Обережно: слово! 1984, с. 50). Пор: повністю.