винуватець

Значення в інших словниках

1. винуватець — винува́тець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. винуватець — Провинник, р. провинець, як ім. ВИННИЙ; (боргу) боржник; (аварії) спричинник, призвідник. Словник синонімів Караванського
3. винуватець — [виенуватеиц'] -ац':а, ор. -ац:еим, м. (на) -ац:еив'і/-ац':у, мн. -ац':і, -ац':іў Орфоепічний словник української мови
4. винуватець — -тця, ч. 1》 Той, хто вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь. || чого. Той, хто є причиною чого-небудь. 2》 діал. Боржник. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. винуватець — хохл. (віновнік) провинця Словник чужослів Павло Штепа
6. винуватець — ВИНУВА́ТЕЦЬ, тця, ч. 1. Той, хто вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь. Обох молодих винуватців, що вже не знати чого сподівалися, зараз випустили з в'язниці (І. Словник української мови у 20 томах
7. винуватець — ВИНУВА́ТЕЦЬ чого (той, хто спричиняє що-небудь, звич. погане), ПРИЗВІ́ДНИК, ПРИЗВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЕЦЬ) розм., ПРИЗВІ́ДЦЯ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм., ПРИЧИ́НЕЦЬ заст. Суду все зрозуміло. Словник синонімів української мови
8. винуватець — Винува́тець, -ва́тця, -тцеві, -ва́тцю! -ва́тці, -тців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. винуватець — ВИНУВА́ТЕЦЬ, тця, ч. 1. Той, хто вчинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився у чомусь. Обох молодих винуватців, що вже не знати чого сподівалися, зараз випустили з в’язниці (Фр. Словник української мови в 11 томах