1. Словник української мови у 20 томах

винуватець

ВИНУВА́ТЕЦЬ, тця, ч.

1. Той, хто вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь.

Обох молодих винуватців, що вже не знати чого сподівалися, зараз випустили з в'язниці (І. Франко);

Учні самі ревниво стежили за тим, щоб ніхто не пропустив навчання. На винуватця нападалися всім класом (Ю. Збанацький);

Вислухавши, як водиться, донесення стражника про суть провини того чи іншого шахрая, пристав зупиняв на винуватцеві свій важкий олив'яний погляд (О. Гончар);

// чого. Той або те, хто (що) є причиною чого-небудь.

Винуватці тої катастрофи – два хлопчики літ семи-восьми та п'ятиліток-дівчинка – наче не чули сердитого материного поклику (М. Коцюбинський);

Люди завжди шукають винуватця свого нещастя, хай це буде і любима людина (В. Гжицький);

Тютюн – винуватець не лише злоякісних новоутворень, а й хвороб легенів, судин і серця (з наук.-попул. літ.).

2. діал. Боржник.

І прости нам довги наші, як ми прощаємо винуватцям нашим (Біблія. Пер. І. Огієнка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винуватець — (той, що провинився в чомусь) боржник, призвідник, розм. призвідця, у знач, ім. винний, винуватий. Словник синонімів Полюги
  2. винуватець — винува́тець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. винуватець — Провинник, р. провинець, як ім. ВИННИЙ; (боргу) боржник; (аварії) спричинник, призвідник. Словник синонімів Караванського
  4. винуватець — [виенуватеиц'] -ац':а, ор. -ац:еим, м. (на) -ац:еив'і/-ац':у, мн. -ац':і, -ац':іў Орфоепічний словник української мови
  5. винуватець — -тця, ч. 1》 Той, хто вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь. || чого. Той, хто є причиною чого-небудь. 2》 діал. Боржник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. винуватець — хохл. (віновнік) провинця Словник чужослів Павло Штепа
  7. винуватець — ВИНУВА́ТЕЦЬ чого (той, хто спричиняє що-небудь, звич. погане), ПРИЗВІ́ДНИК, ПРИЗВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЕЦЬ) розм., ПРИЗВІ́ДЦЯ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм., ПРИЧИ́НЕЦЬ заст. Суду все зрозуміло. Словник синонімів української мови
  8. винуватець — Винува́тець, -ва́тця, -тцеві, -ва́тцю! -ва́тці, -тців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. винуватець — ВИНУВА́ТЕЦЬ, тця, ч. 1. Той, хто вчинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився у чомусь. Обох молодих винуватців, що вже не знати чого сподівалися, зараз випустили з в’язниці (Фр. Словник української мови в 11 томах