громадянин

(той, хто має підданство даної держави) обиватель, у знач. ім. підданий.

Джерело: Словник синонімів Полюги на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. громадянин — громадя́нин іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. громадянин — Член суспільства <�громади>, виборець, з правом голосу, як ім. цивільний, ур. син <н. сини вітчизни>; платник <�платій> податків, ок. податковець. Словник синонімів Караванського
  3. громадянин — [громад’аниен] -на, м. (на) -нов'і/ -н'і, мн. -д'ание, -д'ан Орфоепічний словник української мови
  4. громадянин — -а, ч. 1》 Особа, що належить до постійного населення якої-небудь держави, користується її правами і виконує обов'язки, встановлені законами цієї держави. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ГРОМАДЯНИН — • "ГРОМАДЯНИН" - газета радикального напряму. Виходила 1909 — 10 у Чернівцях тричі на місяць. Автором переважної більшості матеріалів (істор., публіцистичних статей, худож. творів) був Д. Макогон. У "Г." публікувалися твори Т. Шевченка, І. Франка, І. Українська літературна енциклопедія
  6. громадянин — ГРОМАДЯ́НИН (особа, яка належить до постійного населення якої-небудь держави і має відповідні права та обов'язки), ОБИВА́ТЕЛЬ заст.; ПІДДА́НИЙ, ПІДДА́НЕЦЬ заст. (особа, що перебуває в підданстві певної держави). — Для мене.. Словник синонімів української мови
  7. громадянин — Громадя́нин, -на, -нові, -дя́нине! -дя́ни, -дя́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. громадянин — ГРОМАДЯ́НИ́Н, а, ч. 1. Особа, що належить до постійного населення якої-небудь держави, користується її правами і виконує обов’язки, встановлені законами цієї держави. [Руфін:] Сьогодні, вчора й зроду я той самий: я римський громадянин (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  9. громадянин — рос. гражданин громадянин як суб'єкт права. У цивільному праві вживається для позначення людини як учасника правовідносин, суб'єкта цивільних прав і обов'язків. Дієздатність Г. виникає в повному обсязі з настанням повноліття. Eкономічна енциклопедія
  10. громадянин — Громадянин, -на м. Членъ громади, членъ общества. Оце зібралися ми, панове-громадяне, про от що розсудить. Гліб. Хай буде громадянином тієї землі, де уродився й виріс. О. 1861. X. 150. Словник української мови Грінченка