1. Словник синонімів української мови

громадянин

ГРОМАДЯ́НИН (особа, яка належить до постійного населення якої-небудь держави і має відповідні права та обов'язки), ОБИВА́ТЕЛЬ заст.; ПІДДА́НИЙ, ПІДДА́НЕЦЬ заст. (особа, що перебуває в підданстві певної держави). — Для мене.. в першу чергу ти — громадянин, свідомий українець (А. Головко); Безумна.. думка стрілила йому в голову, певно, що не гідна поважного обивателя (І. Франко); — Ще як була Польща, то тут все були польські піддані, і польський король подарував гетьманові Ксаверієві Браницькому оцю усю Білоцерківщину й Богуславщину (І. Нечуй-Левицький); (Публій:) Се справді товариство не найліпше для вірного підданця Риму (Леся Українка). — Пор. жи́тель.

ГРОМАДЯ́НИН іст. (член громади), ОБЩИ́ННИК іст., МИРЯ́НИН іст. Незабаром мала зібратись рада. Семен, насилу дочекавшись того дня, подався на майдан, де вже купчились громадяни (М. Коцюбинський); Представник общинників, виступивши вперед, сказав: — В нашій селянській общині закладена споконвічна основа справедливого устрою (Ф. Бурлака); — Не тичу свого носа на волосні або сільські сходи, де миряни радяться про свої громадські діла (Панас Мирний).

ЖИ́ТЕЛЬ (той, хто живе у певній країні, населеному пункті тощо), МЕ́ШКАНЕЦЬ, ЖИТЕ́ЦЬ розм., ПОЖИЛЕ́ЦЬ розм., ЖИЛЕ́ЦЬ рідше, ОБИВА́ТЕЛЬ заст., НАСЕ́ЛЬНИК рідко. — Хто я такий? Місцевий житель (А. Шиян); Я мешканець міста, де барвами пишно неонове сяйво вогнів розцвіло (Д. Луценко); Житці виходили подивитися, хто там так на живіт репетує (Панас Мирний); По деяких місцях навесні місцеві пожильці виїздять човнами на морські коси (Остап Вишня); В Кишиневі на сто тисяч жильців тоді не було ні одної газети (І. Нечуй-Левицький); На тротуарах мирні обивателі розступаються, дають мені дорогу (П. Колесник); Ухвалює (Еней) вийти І роздивитись кругом,.. хто тут насельником — звір чи людина (М. Зеров). — Пор. 1. громадя́нин.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. громадянин — (той, хто має підданство даної держави) обиватель, у знач. ім. підданий. Словник синонімів Полюги
  2. громадянин — громадя́нин іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. громадянин — Член суспільства <�громади>, виборець, з правом голосу, як ім. цивільний, ур. син <н. сини вітчизни>; платник <�платій> податків, ок. податковець. Словник синонімів Караванського
  4. громадянин — [громад’аниен] -на, м. (на) -нов'і/ -н'і, мн. -д'ание, -д'ан Орфоепічний словник української мови
  5. громадянин — -а, ч. 1》 Особа, що належить до постійного населення якої-небудь держави, користується її правами і виконує обов'язки, встановлені законами цієї держави. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ГРОМАДЯНИН — • "ГРОМАДЯНИН" - газета радикального напряму. Виходила 1909 — 10 у Чернівцях тричі на місяць. Автором переважної більшості матеріалів (істор., публіцистичних статей, худож. творів) був Д. Макогон. У "Г." публікувалися твори Т. Шевченка, І. Франка, І. Українська літературна енциклопедія
  7. громадянин — Громадя́нин, -на, -нові, -дя́нине! -дя́ни, -дя́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. громадянин — ГРОМАДЯ́НИ́Н, а, ч. 1. Особа, що належить до постійного населення якої-небудь держави, користується її правами і виконує обов’язки, встановлені законами цієї держави. [Руфін:] Сьогодні, вчора й зроду я той самий: я римський громадянин (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  9. громадянин — рос. гражданин громадянин як суб'єкт права. У цивільному праві вживається для позначення людини як учасника правовідносин, суб'єкта цивільних прав і обов'язків. Дієздатність Г. виникає в повному обсязі з настанням повноліття. Eкономічна енциклопедія
  10. громадянин — Громадянин, -на м. Членъ громади, членъ общества. Оце зібралися ми, панове-громадяне, про от що розсудить. Гліб. Хай буде громадянином тієї землі, де уродився й виріс. О. 1861. X. 150. Словник української мови Грінченка