дозвіл

Значення в інших словниках

1. дозвіл — до́звіл іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. дозвіл — (на шлюб) згода, санкція, р. до звоління; обр. зелене світло, карт-блянш; (офіційний документ) ліцензія; У ФР. перепустка, віза. Словник синонімів Караванського
3. дозвіл — [дозв'іл] -волу, м. (на) -вол'і, мн. -волие, -вол'іў Орфоепічний словник української мови
4. дозвіл — -волу, ч. 1》 Зняття заборони. 2》 Згода, що дає право на здійснення чого-небудь. || Документ, який посвідчує таке право. З вашого дозволу — ввічлива форма, якою просять згоди співбесідника на що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. дозвіл — ДО́ЗВІЛ (ствердження права на здійснення чогось), ЗГО́ДА, СА́НКЦІЯ перев. книжн., ПРИЗВО́ЛЕ́ННЯ заст., ПРИ́ЗВІЛ заст.; БЛАГОСЛОВЕ́ННЯ, БЛАГОСЛОВЕ́НСТВО (перев. Словник синонімів української мови
6. дозвіл — До́звіл, -волу, -волові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. дозвіл — ДО́ЗВІЛ, волу, ч. Згода, що дає право на здійснення чого-небудь. Він дуже ввічливо подякував і попрохав дозволу сісти (Коцюб., II, 1955, 428); Юрко попросив у Франки дозволу провести її (Чорн., Визвол. земля, 1959. Словник української мови в 11 томах
8. дозвіл — рос. разрешение акт згоди, який видається у письмовій або усій формі суб'єктом управління, що володіє згідно з регламентом правом визначати доцільність реалізації тієї чи іншої дії, заходу та ін. Eкономічна енциклопедія
9. дозвіл — Дозвіл, -волу м. Позволеніе, разрѣшеніе. То прошу ж у вас дозволу бувати в гостях у ваших рідних. Левиц. Пов. 329. Словник української мови Грінченка