1. Словник синонімів Полюги

збирати

(когось докупи) згромаджувати, рож. скупчувати, (сили, зусилля) зосереджувати, концентрувати, (в дорогу) лагодити, споряджати, розм. рихтувати.

Джерело: Словник синонімів Полюги на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збирати — збира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. збирати — Купчити, скупчувати, згромаджувати, складати <�стягати> докупи; (людей) зводити <�скликати, зганяти> докупи; (в одне місце) зосереджувати; (в дорогу) РИХТУВАТИ; (сили) НАГРОМАДЖУВАТИ; (марки) колекціонувати; (ягоди) набирати, рвати; (з землі) підбирати; док. ЗІБРАТИ, (поволі) настягати. Словник синонімів Караванського
  3. збирати — -аю, -аєш, недок., зібрати, зберу, збереш, док., перех. 1》 Складати що-небудь докупи, в одне місце. || Складаючи що-небудь, брати з собою. || в що, на що. Поміщати куди-небудь те, що складається з кількох чи багатьох предметів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. збирати — збира́ти : ◊ збира́ти мана́тки → манатки Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. збирати — Збирай двома руками, а роздавай лиш одною. Працюй і щади, та менше видавай, як заробляєш. Ліпше коріння збирати, як під корінням лежати. Краіце працювати, як умерти. Птиці небесні ні орють, ні сіють, а збирають. Бог опікується всіма. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. збирати — збира́ти вершки́ (на молоці́). Брати собі все найкраще, першим користуватися чиїмись здобутками. — Я бачу, що ви любите вершки на молоці збирати,— кинув напівжартома Майстренко (І. Цюпа). збира́ти / зібра́ти смета́нку. Фразеологічний словник української мови
  7. збирати — ГОТУВА́ТИ (доводити до готовності, робити придатним для вживання, використання), ПІДГОТОВЛЯ́ТИ, ПІДГОТО́ВЛЮВАТИ, ГОТО́ВИТИ, ПРИГОТОВЛЯ́ТИ, НАГОТО́ВЛЮВАТИ, НАГОТОВЛЯ́ТИ, ЛА́ГОДИТИ, ЛАДНА́ТИ, ЛАШТУВА́ТИ, НАЛАШТО́ВУВАТИ, СПОРЯДЖА́ТИ, НАЛА́ДЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. збирати — Збира́ти, збира́ю, збира́єш, збира́є; зібра́ти, зберу́, збере́ш, зберу́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. збирати — ЗБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗІБРА́ТИ, зберу́, збере́ш, док., перех. 1. Складати що-небудь докупи, в одне місце. [Перша ткачиха (збирає гроші докупи тремтячими руками):] Спасибі вам (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах