згрібати

Значення в інших словниках

1. згрібати — згріба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. згрібати — -аю, -аєш, недок., згребти, -бу, -беш, док., перех. 1》 Гребучи чим-небудь, збирати в одне місце, докупи. 2》 Гребучи, загрібаючи, прибирати, скидати звідки-небудь. 3》 тільки док., розм. Швидким рухом узяти, вхопити що-небудь у руку (руки), рукою (руками). || Міцно схопити, обхопити кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. згрібати — ЗГРІБА́ТИ (гребучи, збирати докупи, в одне місце), ГРЕБТИ́, ГОРНУ́ТИ, ЗГОРТА́ТИ, ГРОМА́ДИТИ, ЗГРОМА́ДЖУВАТИ, ЗАГРІБА́ТИ, ЗВОЛІКА́ТИ, ЗАГРОМА́ДЖУВАТИ рідко. — Док.: згребти́, згорну́ти, згрома́дити, загребти́, зволокти́, зволочи́ти, загрома́дити. Словник синонімів української мови
4. згрібати — Згріба́ти, згріба́ю, згріба́єш; згребти́, згребу́, згребе́ш; згріб, згребла́, згребли́; згрі́бши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. згрібати — ЗГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗГРЕБТИ́, бу́, бе́ш, док., перех. 1. Гребучи чим-небудь, збирати в одне місце, докупи. У присмерку осінньої алеї Згрібають діти каштановий лист (Рильський, І, 1960, 315); Вона знайшла сухої соломи... Словник української мови в 11 томах
6. згрібати — Згріба́ти, -ба́ю, -єш сов. в. згребти, -бу, -бе́ш, гл. Сгребать, сгресть. Словник української мови Грінченка