знайомий

Значення в інших словниках

1. знайомий — знайо́мий прикметник Орфографічний словник української мови
2. знайомий — жм. по знаку <н. мені по знаку>, р. знакомитий, ЯК ІМ. приятель, знайомець; (хід) відомий, знаний; (з чим) обізнаний, ознайомлений, освідомлений про. Словник синонімів Караванського
3. знайомий — -а, -е. 1》 Який зустрічався чи був відомий раніше і про якого вже склалося певне поняття. 2》 Який підтримує знайомство, спілкується з ким-небудь. || у знач. ім. знайомий, -мого, ч.; знайома, -мої... Великий тлумачний словник сучасної мови
4. знайомий — ВІДО́МИЙ (який зустрічався або якого знали раніше), ЗНАЙО́МИЙ. Майстерно й поетично оповідав він усім відомі й усім дорогі легенди люду (М. Коцюбинський); Яреськові тутешні місця знайомі давно (О. Гончар). Словник синонімів української мови
5. знайомий — Знайо́мий, -ма, -ме; прикм. знайо́мий, -мого; -йо́мі, -мих; імен. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. знайомий — ЗНАЙО́МИЙ, а, е. 1. Який зустрічався або був відомий раніше і про якого вже склалося певне поняття. — Здорова, Галочко! — роздався, чийсь знайомий голос з-за старців (Мирний, IV, 1955, 142); Це ти писала, Це твоя рука, Мені до болю рідна і знайома (Дмит. Словник української мови в 11 томах
7. знайомий — Знайомий, -а, -е Знакомый. А пані перелякалася: то за тим знайомим гале, то за другим. МВ. ІІ. 53. Сей звичай був не тільки між товариством і знайомими, а й між чужими. Стор. II. 181. Словник української мови Грінченка