1. Великий тлумачний словник сучасної мови

знайомий

знайо́мий

-а, -е.

1》 Який зустрічався чи був відомий раніше і про якого вже склалося певне поняття.

2》 Який підтримує знайомство, спілкується з ким-небудь.

|| у знач. ім. знайомий, -мого, ч.; знайома, -мої, ж. Людина, з якою хто-небудь підтримує знайомство, спілкування.

3》 кому, з чим. Який пережив щось, зазнав чогось або набув досвіду в чому-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знайомий — (який відомий раніше) знаний, звісний, розм. знакомий, (про відомості) відомий. Словник синонімів Полюги
  2. знайомий — знайо́мий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. знайомий — жм. по знаку <н. мені по знаку>, р. знакомитий, ЯК ІМ. приятель, знайомець; (хід) відомий, знаний; (з чим) обізнаний, ознайомлений, освідомлений про. Словник синонімів Караванського
  4. знайомий — ВІДО́МИЙ (який зустрічався або якого знали раніше), ЗНАЙО́МИЙ. Майстерно й поетично оповідав він усім відомі й усім дорогі легенди люду (М. Коцюбинський); Яреськові тутешні місця знайомі давно (О. Гончар). Словник синонімів української мови
  5. знайомий — Знайо́мий, -ма, -ме; прикм. знайо́мий, -мого; -йо́мі, -мих; імен. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. знайомий — ЗНАЙО́МИЙ, а, е. 1. Який зустрічався або був відомий раніше і про якого вже склалося певне поняття. — Здорова, Галочко! — роздався, чийсь знайомий голос з-за старців (Мирний, IV, 1955, 142); Це ти писала, Це твоя рука, Мені до болю рідна і знайома (Дмит. Словник української мови в 11 томах
  7. знайомий — Знайомий, -а, -е Знакомый. А пані перелякалася: то за тим знайомим гале, то за другим. МВ. ІІ. 53. Сей звичай був не тільки між товариством і знайомими, а й між чужими. Стор. II. 181. Словник української мови Грінченка