зрозумілий

Значення в інших словниках

1. зрозумілий — зрозумі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
2. зрозумілий — (легко) самозрозумілий; (- мову) дохідливий, легкий, не складний, ясний; (стиль) доступний, популярний; (вчинок) вмотивований, закономірний. Словник синонімів Караванського
3. зрозумілий — див. виразний; явний Словник синонімів Вусика
4. зрозумілий — [зрозум’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
5. зрозумілий — -а, -е. 1》 Доступний для сприймання, ясний, дохідливий. || Який має близькі кому-небудь думки, погляди, інтереси і т. ін. 2》 Який має підставу, закономірний. Зрозуміла річ у знач. вставн. сл. — зрозуміло, звичайно. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. зрозумілий — ЗРОЗУМІ́ЛИЙ (легкий для сприймання), ДОСТУ́ПНИЙ, ПРИСТУ́ПНИЙ, ДОХІ́ДЛИВИЙ, СПРИЙНЯ́ТЛИВИЙ, ПРОЗО́РИЙ підсил., Я́СНИ́Й підсил., ПОПУЛЯ́РНИЙ (про книгу, лекцію, пояснення і т. ін. — нескладний змістом і формою викладу). Словник синонімів української мови
7. зрозумілий — Зрозумі́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. зрозумілий — ЗРОЗУМІ́ЛИЙ, а, е. 1. Доступний для сприймання, ясний, дохідливий. Він забув, що його парафія не чула од його десятки год живої моральної проповіді на зрозумілій для селян народній мові (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
9. зрозумілий — Зрозумілий, -а, -е Понятный. Левиц. Пов. 237. Словник української мови Грінченка