наперекір

Значення в інших словниках

1. наперекір — наперекі́р прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. наперекір — пр., всупереч, накриво, насупроти, д. навкір, навкірки. Словник синонімів Караванського
3. наперекір — присл. 1》 Протилежно до того, чого можна було б сподіватися чи бажати. 2》 у знач. прийм., з дав. в. Уживається з назвою осіб, предметів, явищ, процесів, усупереч яким що-небудь здійснюється, відбувається. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наперекір — хохл. (наперекор) всупереч всупереч, всупроти, див. напротив Словник чужослів Павло Штепа
5. наперекір — НАПЕРЕКІ́Р, присл. 1. Протилежно до того, на що треба було б сподіватися або чого можна було б бажати; навпаки, на зло. А Грицько, як нарочито – не тільки не слухає, а ще і наперекір робить (Панас Мирний); Юза скаржилася на нікчемне своє життя. Словник української мови у 20 томах
6. наперекір — піти́ наперекі́р кому, чому, Не погодитися з ким-, чим-небудь, виступити проти когось—чогось. — Е, буде тяганина! .. — мовив Півненко понуро. — А що ти хотів, Тихоне, як така сила наперекір пішла (А. Головко). Фразеологічний словник української мови
7. наперекір — НАПЕРЕКІ́Р (усупереч бажанню кого-небудь), НАСУ́ПРОТИ розм.; НАВПАКИ́, ВПО́ПЕРЕК (УПО́ПЕРЕК) розм., НА́КРИ́ВО розм., НА́СТОРЧ розм., ПОПЕРЕ́К розм. (перев. із сл. говорити, сказати і т. ін.); НА ЗЛО́ (щоб завдати кому-небудь неприємностей). Словник синонімів української мови
8. наперекір — Наперекі́р, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. наперекір — НАПЕРЕКІ́Р, присл. 1. Протилежно до того, чого можна було б сподіватися або бажати. А Грицько, як нарочито — не тільки не слухає, а ще і наперекір робить (Мирний, IV, 1955, 78); Він [мул] тяг сани, хоч на них сідало десятеро, і тяг з упертістю.. Словник української мови в 11 томах
10. наперекір — Наперекір нар. Наперекоръ, вопреки. Невесела думка наполягла на її чоло, наперекір веселій природі. Левиц. І. 339. Словник української мови Грінченка