перетин

Значення в інших словниках

1. перетин — пере́тин іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. перетин — (ліній) перехрещення, перехрестя; (конуса) перекрій, переріз, розріз; (дія) перетинання. Словник синонімів Караванського
3. перетин — -у, ч. 1》 Те саме, що перетинання. 2》 Місце схрещування, перетинання чого-небудь. 3》 Поверхня, площина, по якій що-небудь перетнуте, розрізане. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. перетин — Пере́ти́н, -ну; -ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. перетин — ПЕРЕ́ТИН, у, ч. 1. Те саме, що перетина́ння. Принцип дії генератора заснований на явищі електромагнітної індукції, тобто виникнення електричного струму у замкненому провіднику при перетині ним магнітних силових ліній (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
6. перетин — ПЕРЕ́ТИН (поверхня, площина, по якій щось розрізане), ПЕРЕ́РІ́З, РО́ЗТИН, РО́ЗРІЗ. Добрива надходять у бачки культиватора самопливом через шланг дуже малого перетину (з журналу)... Словник синонімів української мови
7. перетин — ПЕРЕ́ТИН, у, ч. 1. Те саме, що перетина́ння. Принцип дії генератора заснований на явищі електромагнітної індукції, тобто виникнення електричного струму у замкненому провіднику при перетині ним магнітних силових ліній (Автомоб., 1957, 220). Словник української мови в 11 томах
8. перетин — Перетин, -ну м. Перерывъ. Українці живуть тепер скрізь без перетину по цілій Полтавщині. Словник української мови Грінченка