посвята

Значення в інших словниках

1. посвята — посвя́та 1 іменник жіночого роду освячення посвя́та 2 іменник жіночого роду присвята; самопожертва Орфографічний словник української мови
2. посвята — (кому) присвята; (дія) посвячення, свячення, (у церкві — ще) посвячіння; З. П. самопосвята, самопожертва. Словник синонімів Караванського
3. посвята — I -и, ж., церк. Дія за знач. посвятити I. II -и, ж. 1》 Дія за знач. посвятити II. 2》 Напис на початку літературного, музичного і т. ін. твору, з якого видно, кому автор присвячує свій твір. 3》 діал. Самопожертва. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. посвята — ПОСВЯ́ТА¹, и, ж., рел.-церк. Дія за знач. посвяти́ти¹. Мати зараз паски печуть, яйця варять, готують на посвяту (І. Цюпа); Описавши посвяту в церкві гайдамацьких ножів, Шевченко посилався на розповідь старих людей (з наук. літ.). ПОСВЯ́ТА², и, ж. Словник української мови у 20 томах
5. посвята — ПРИСВЯ́ТА (напис на початку твору, який вказує, кому присвячено або кому дарують його; художній твір, написаний на честь когось), ПОСВЯ́ТА. Мажарин.. Словник синонімів української мови
6. посвята — Посвя́та, -ти; -вя́ти, -вя́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. посвята — ПОСВЯ́ТА¹, и, ж., церк. Дія за знач. посвяти́ти¹. Мати зараз паски печуть, яйця варять, готують на посвяту (Цюпа, Грози.., 1961, 261); Описавши посвяту в церкві гайдамацьких ножів, Шевченко посилався на розповідь старих людей (Життя і тв. Т. Словник української мови в 11 томах