силач

Значення в інших словниках

1. силач — сила́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. силач — див. сильний Словник синонімів Вусика
3. силач — [сиелач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/ -ачу, мн. -ач'і, -ач'іў Орфоепічний словник української мови
4. силач — -а, ч. Людина великої фізичної сили. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. силач — моск. моцар моцак, моцар, дужий Словник чужослів Павло Штепа
6. силач — СИЛА́Ч, а́, ч. Людина великої фізичної сили. Не б'ється [Турн], бач, а мов жартує, Бо був вертлявий і силач (І. Котляревський); [Стась:] А як ви гадаєте, багато знайдеться силачів, щоб оту вірьовку порвали? (С. Словник української мови у 20 томах
7. силач — ЗДОРОВА́НЬ розм. (здорова, сильна, міцна людина, перев. високого зросту), ЗДОРОВ'Я́К розм., ЗДОРОВ'Я́ГА розм., ЗДОРОВИ́ЛО розм., ЗДОРОВКО́ розм. рідше, КРЕ́М'ЯЗЕНЬ розм., КРЕ́МЕЗ розм. рідше; ВЕРСТА́, ВЕРСТВА́ (дуже висока людина). Словник синонімів української мови
8. силач — Сила́ч, -ча́, -че́ві; -лачі́, -чі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. силач — СИЛА́Ч, а́, ч. Людина великої фізичної сили. Не б’ється [Турн], бач, а мов жартує, Бо був вертлявий і силач (Котл., І, 1952, 255); [Стась:] А як ви гадаєте, багато знайдеться силачів, щоб оту вірьовку порвали? (Вас. Словник української мови в 11 томах