сопілка

Значення в інших словниках

1. сопілка — сопі́лка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири сопі́лки Орфографічний словник української мови
2. сопілка — Дудка, дуда, г. пищавка, д. флояра. Словник синонімів Караванського
3. сопілка — [соуп’ілка] -лкие, д. і м. -лц'і, мн. соп'ілки, соп'ілок дв'і соуп'ілкие Орфоепічний словник української мови
4. сопілка — -и, ж. 1》 Український народний духовий музичний інструмент із дерева або очерету, що має форму порожнистої трубки з отворами. 2》 Синонім блокфлейти, свирілі та ін. подібних музичних інструментів. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сопілка — Народний духовий інструмент типу поздовжньої флейти, виготовлений з деревини. На стволі довжиною 360-400 мм розташовано 5 — 6 ігрових отворів. Діапазон b — a1. Застосовується в оркестрах народних інструментів. Словник-довідник музичних термінів
6. сопілка — СОПІ́ЛКА, и, ж. Український народний духовий музичний інструмент із дерева або очерету, що має форму порожнистої трубки з отворами, рід флейти. Якийсь парубок став грати на сопілці (Н. Кобринська); Його батько робив сопілки з липи й продавав на базарі (П. Словник української мови у 20 томах
7. сопілка — СОПІ́ЛКА (народний духовий музичний інструмент із дерева або очерету, що має форму порожнистої трубки з отворами), ДУ́ДКА, ДУДА́ рідше, ЖОЛОМІ́ЙКА заст., ПИ́ЩАВКА діал.; ЦІ́ВКА розм., ЦІВНИ́ЦЯ розм. Словник синонімів української мови
8. сопілка — Сопі́лка, -лки, -лці; сопі́лки́, сопі́ло́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. сопілка — СОПІ́ЛКА, и, ж. Український народний духовий музичний інструмент із дерева або очерету, що має форму порожнистої трубки з отворами. Якийсь парубок став грати на сопілці (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах