спонукати

Значення в інших словниках

1. спонукати — спону́кати дієслово доконаного виду спонука́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. спонукати — див. веліти; підбурювати; примушувати; радити Словник синонімів Вусика
3. спонукати — I спон`укатидив. спонукати. II спонук`ати-аю, -аєш і спонукувати, -ую, -уєш, недок., спонукати, -аю, -аєш і рідко спонукнути, -ну, -неш, док., перех., до чого, на що, з інфін. і без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спонукати — СПОНУ́КАТИ див. спонука́ти. СПОНУКА́ТИ, а́ю, а́єш, СПОНУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., СПОНУ́КАТИ, аю, аєш, рідко СПОНУКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, до чого, на що, з інфін. і без дод. Словник української мови у 20 томах
5. спонукати — СПОНУКА́ТИ (викликати у кого-небудь бажання робити щось), СПОНУ́КУВАТИ, СХИЛЯ́ТИ, ПІДШТО́ВХУВАТИ, ШТОВХА́ТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПХА́ТИ розм.; ПІДКРУ́ЧУВАТИ розм., ПІДХЛЬО́СКУВАТИ розм., ПІДХЛЬО́СТУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
6. спонукати — Спону́кати, -каю, -каєш (докон.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. спонукати — СПОНУ́КАТИ див. спонука́ти. СПОНУКА́ТИ, а́ю, а́єш і СПОНУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., СПОНУ́КАТИ, аю, аєш і рідко СПОНУКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., до чого, на що, з інфін. і без додатка. Словник української мови в 11 томах
8. спонукати — Спонукувати, -кую, -єш сов. в. спонукати, -каю, -єш, гл. Понуждать, понудить, заохочивать. Спонукувала хлопців до діла. Г. Барв. 486. Вони її спонукували на добро. Г. Барв. 487. Словник української мови Грінченка