спонукати
СПОНУ́КАТИ див. спонука́ти.
СПОНУКА́ТИ, а́ю, а́єш, СПОНУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., СПОНУ́КАТИ, аю, аєш, рідко СПОНУКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, до чого, на що, з інфін. і без дод.
Викликати у кого-небудь бажання робити що-небудь; змушувати, схиляти, заохочувати до якоїсь дії, певного вчинку.
– Я почав занедбувати науки, і ніякі кари, ніякі грозьби, ані лайки не могли м'я [мене] спонукати до ліпших поступів (І. Франко);
Він спонукав людей вчитися ходити в школу для дорослих (Д. Бедзик);
Ясногорській здавалось, що всюди він тут продовжує жити. Продовжує спонукати й підтримувати, дозволяти й забороняти, діяльно втручається повсякчас в життя своїх бійців (О. Гончар);
Мої спогади я присвячую молодим, сміливим і чуйним, їм віддаю я на суд юнацькі помилки й перемоги, щоб збудити їхні думки, щоб спонукати їх на шукання яскравіших просторів і горизонтів (Ю. Яновський);
– Цікавий чолов'яга був той Річинський, – подумав Орест Білинський, замислившись над тим, що саме могло спонукати його оженитись з такою парафіяночкою, як Олена Ладиків (Ірина Вільде);
Тільки рухом ніг немовби спонукав спітнілого сивого коня набавити ходи (Іван Ле);
Мова учительки спонукувала мене пильніше зазнайомлятися [зазнайомлюватися] з творами наших митців слова (Уляна Кравченко);
Ображене самолюбство спонукувало нізащо не поступатись перед цією слабою жінкою, яку він колись знав (І. Цюпа);
Бжеського можна спонукнути на певні вчинки, тільки зачепивши його самолюбство (З. Тулуб).
Значення в інших словниках
- спонукати — (викликати бажання робити щось) схиляти, підштовхувати, підбивати, намовляти. Словник синонімів Полюги
- спонукати — спону́кати дієслово доконаного виду спонука́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- спонукати — див. веліти; підбурювати; примушувати; радити Словник синонімів Вусика
- спонукати — I спон`укатидив. спонукати. II спонук`ати-аю, -аєш і спонукувати, -ую, -уєш, недок., спонукати, -аю, -аєш і рідко спонукнути, -ну, -неш, док., перех., до чого, на що, з інфін. і без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спонукати — СПОНУКА́ТИ (викликати у кого-небудь бажання робити щось), СПОНУ́КУВАТИ, СХИЛЯ́ТИ, ПІДШТО́ВХУВАТИ, ШТОВХА́ТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПХА́ТИ розм.; ПІДКРУ́ЧУВАТИ розм., ПІДХЛЬО́СКУВАТИ розм., ПІДХЛЬО́СТУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- спонукати — Спону́кати, -каю, -каєш (докон.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спонукати — СПОНУ́КАТИ див. спонука́ти. СПОНУКА́ТИ, а́ю, а́єш і СПОНУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., СПОНУ́КАТИ, аю, аєш і рідко СПОНУКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., до чого, на що, з інфін. і без додатка. Словник української мови в 11 томах
- спонукати — Спонукувати, -кую, -єш сов. в. спонукати, -каю, -єш, гл. Понуждать, понудить, заохочивать. Спонукувала хлопців до діла. Г. Барв. 486. Вони її спонукували на добро. Г. Барв. 487. Словник української мови Грінченка