стебло

Значення в інших словниках

1. стебло — Пішли в стебло: пішли на спочинок, спати [XII] Словник з творів Івана Франка
2. стебло — стебло́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
3. стебло — (одне) бадилина, билина; стеблина, стебельце; зб. СТЕБЕЛЛЯ, ботва, ботвиння, гичка, стовбуриння, БАДИЛЛЯ. Словник синонімів Караванського
4. стебло — (в однині і збірні), бадилина, бадилинка, бадилинонька, бадилиночка, бадилля, бадилиння, бадиляка, бадаляччя, баділля, бандурчанка (в картоплі), бандурчиння, батіг, батіжжя, батоги, билина, билинка, билинонька, билиночка, билля, било, билька, білля... Словник синонімів Вусика
5. стебло — [стеибло] -ла, м. (на) -л'і, мн. стебла, стебеил два стеибла Орфоепічний словник української мови
6. стебло — СТЕБЛО́, а́, с. 1. Основна частина трав'янистої рослини від кореня до вершка, яка тримає на собі листя, квіти і плоди. Жне Харитя, але якось недобре йде робота. Довге стебло путається, великий серп не слухається в маленькій руці (М. Словник української мови у 20 томах
7. стебло — стебло: ◊ піти́ в стебло вул. лягти спати (ст): А Матуляк не мав найменшої охоти воловодитись коло старого пияка, бо збирався йти в стебло, а до того ж він знав, що майструньо не має при душі ані копійки грошей (Керницький) Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. стебло — -а, с. 1》 Основна частина трав'янистої рослини від кореня до вершка, яка тримає на собі листя, квіти і плоди. 2》 Окрема трав'яниста рослина взагалі. 3》 Назва деяких частин предметів або пристроїв, які мають вигляд стрижня, трубки. Великий тлумачний словник сучасної мови
9. стебло — осн. орган вищих рослин (кормофітів), переважно надземний; приріст найчастіше верхівковий, тільки в односім'ядольних міжвузловий; гол. Універсальний словник-енциклопедія
10. стебло — СТЕБЛИ́НА (СТЕБЕЛИ́НА) (окрема трав'яниста рослина), БИЛИ́НА, СТЕБЛО́. Там, де рідні кожна стежка і стеблина, бродять мої думи і пісні мої (В. Сосюра); Комбайн збирав чисто, хіба вже яка стебелина впала на землю, то тільки тоді її не зачепило хедером (Ю. Словник синонімів української мови
11. стебло — Стебло́, -ла́, -лу́; сте́бла, сте́бел Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. стебло — СТЕБЛО́, а́, с. 1. Основна частина трав’янистої рослини від кореня до вершка, яка тримає на собі листя, квіти і плоди. Жне Харитя, але якось недобре йде робота. Довге стебло путається, великий серп не слухається в маленькій руці (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
13. стебло — Стебло́, -ла с. 1) Стебель. К. Дз. 218. Хоть колос похилився, стебло зелененьке. Мет. 21. Один я на світі, — стебло серед поля. Шевч. 2) Рукоятка, напр. ложки, желѣзныхъ видъ и пр. Новомоск. Словник української мови Грінченка