стебло
СТЕБЛО́, а́, с.
1. Основна частина трав’янистої рослини від кореня до вершка, яка тримає на собі листя, квіти і плоди.
Жне Харитя, але якось недобре йде робота. Довге стебло путається, великий серп не слухається в маленькій руці (Коцюб., І, 1955, 17);
В рученятах у дівчинки довге стебло, квітка білої лелії, і пахне вона на всю хату (Л. Укр., III, 1952, 488);
Через тин з сусіднього городу необережно перехопилося стебло гарбузиння, ще й маленький гарбузик перекинуло (Мушк., День.., 1967, 52);
Кількість і якість волокна в стеблі конопель залежить від сорту і умов вирощування (Колг. Укр., 4, 1956, 11);
Увагу його надовго прикував будяк — грубе стебло, прив’ялі колючки, побуріла квітка (Гуц., Серпень.., 1970, 41);
*У порівн. Зовсім близько Трохименка, за гони якісь, майорить під копами у червоній косинці гінка, тонка, мов те стебло, дівчинка (Кос., Новели, 1962, 121).
2. Окрема трав’яниста рослина взагалі.
— Глянула я на свій город, а моєї цибулі — коли б тобі стебло: чисто всю вирвала Солов’їха (Н.-Лев., II, 1956, 10);
Всю пшеницю до стебла вибив [град] (Стор., І, 1957, 33);
Людина не може жити без ласки, як стебло без сонця (Томч., Готель.., 1960, 157).
3. Назва деяких частин предметів або пристроїв, які мають вигляд стрижня, трубки.
При вимірюванні мікрометром цілі міліметри і півміліметри відлічуються по шкалі стебла, частки, менші від міліметра, відлічуються по шкалі барабана (Практ. з машинозн., 1957, 15).
Значення в інших словниках
- стебло — Пішли в стебло: пішли на спочинок, спати [XII] Словник з творів Івана Франка
- стебло — (частина рослини) стеблина, бадилина. Словник синонімів Полюги
- стебло — стебло́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- стебло — (одне) бадилина, билина; стеблина, стебельце; зб. СТЕБЕЛЛЯ, ботва, ботвиння, гичка, стовбуриння, БАДИЛЛЯ. Словник синонімів Караванського
- стебло — (в однині і збірні), бадилина, бадилинка, бадилинонька, бадилиночка, бадилля, бадилиння, бадиляка, бадаляччя, баділля, бандурчанка (в картоплі), бандурчиння, батіг, батіжжя, батоги, билина, билинка, билинонька, билиночка, билля, било, билька, білля... Словник синонімів Вусика
- стебло — [стеибло] -ла, м. (на) -л'і, мн. стебла, стебеил два стеибла Орфоепічний словник української мови
- стебло — СТЕБЛО́, а́, с. 1. Основна частина трав'янистої рослини від кореня до вершка, яка тримає на собі листя, квіти і плоди. Жне Харитя, але якось недобре йде робота. Довге стебло путається, великий серп не слухається в маленькій руці (М. Словник української мови у 20 томах
- стебло — стебло: ◊ піти́ в стебло вул. лягти спати (ст): А Матуляк не мав найменшої охоти воловодитись коло старого пияка, бо збирався йти в стебло, а до того ж він знав, що майструньо не має при душі ані копійки грошей (Керницький) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- стебло — -а, с. 1》 Основна частина трав'янистої рослини від кореня до вершка, яка тримає на собі листя, квіти і плоди. 2》 Окрема трав'яниста рослина взагалі. 3》 Назва деяких частин предметів або пристроїв, які мають вигляд стрижня, трубки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стебло — осн. орган вищих рослин (кормофітів), переважно надземний; приріст найчастіше верхівковий, тільки в односім'ядольних міжвузловий; гол. Універсальний словник-енциклопедія
- стебло — СТЕБЛИ́НА (СТЕБЕЛИ́НА) (окрема трав'яниста рослина), БИЛИ́НА, СТЕБЛО́. Там, де рідні кожна стежка і стеблина, бродять мої думи і пісні мої (В. Сосюра); Комбайн збирав чисто, хіба вже яка стебелина впала на землю, то тільки тоді її не зачепило хедером (Ю. Словник синонімів української мови
- стебло — Стебло́, -ла́, -лу́; сте́бла, сте́бел Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стебло — Стебло́, -ла с. 1) Стебель. К. Дз. 218. Хоть колос похилився, стебло зелененьке. Мет. 21. Один я на світі, — стебло серед поля. Шевч. 2) Рукоятка, напр. ложки, желѣзныхъ видъ и пр. Новомоск. Словник української мови Грінченка