1. Словник синонімів Полюги

туманити

(позбавляти когось розуміння чогось) морочити, заморочувати, задурманювати, дурити, баламутити.

Джерело: Словник синонімів Полюги на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. туманити — тума́ни́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. туманити — (очі) застилати, (зір) тьмарити; (голову) затуманювати; (кого) дурити, морочити, задурювати, заморочувати; п! БАЛАМУТИТИ. Словник синонімів Караванського
  3. туманити — [туманиетие] -н'у, -ниеш; нак. -ан', -ан'теи і [туманитие] -н'у, -ниш, -ниемо, -ниете; нак. -ни, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. туманити — ТУМА́НИ́ТИ, а́ню́, а́ни́ш, недок., що. 1. Робити щось непрозорим або невиразним. Свічка зовсім нагоріла: довгий гніт, наче палець, виглядає з синьої горошини світу і туманить і без того сумні померки хати (Панас Мирний); Ах, вітре осінній... Словник української мови у 20 томах
  5. туманити — тума́нити завуальовувати, приховувати правду (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. туманити — -аню, -аниш, недок., перех. 1》 Робити щось непрозорим або невиразним. 2》 Застилати, заволікати очі або потьмарювати зір, погляд, очі (про сльози і т. ін.). 3》 перен., перев. у сполуч. зі сл. голова, розум. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. туманити — го́лову тума́нити чию, кому і без додатка. 1. Інтригувати, обманювати кого-небудь, говорячи про щось малозрозуміле, недоступне для чийогось розуміння або явну неправду. — Чи ти не збожеволіла, дочко? — Поневолі збожеволієш, коли таке. — Мотре!... Фразеологічний словник української мови
  8. туманити — Тума́ни́ти, -ма́ню́, -ма́ни́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. туманити — ТУМА́НИ́ТИ, а́ню́, а́ни́ш, недок., перех. 1. Робити щось непрозорим або невиразним. Свічка зовсім нагоріла: довгий гніт, наче палець, виглядає з синьої горошини світу і туманить і без того сумні померки хати (Мирний, III, 1954, 339); Ах, вітре осінній... Словник української мови в 11 томах
  10. туманити — Туманити, -ню́, -ниш гл. Дурачить, морочить. Хто його там думав свататись; так тільки туманив людей. Левиц. Пов. 44. Людей туманити. МВ. (О. 1862. III. 37). І не зводив з ума, не туманив дочку молодую. К. МБ. XII. 278. Словник української мови Грінченка